Грант дорожче за істину

Не ставлячи під сумнів необхідність поглиблення контактів з іноземними інституціями, які реалізовують програми, спрямовані на демократизацію нашого суспільства, хотілося б висловити деякі зауваження з цього приводу. Зокрема, кидається в очі, що частина місцевих представників "третього сектору" існує виключно за рахунок коштів, отриманих від закордонних фондів, що, по великому рахунку, ставить їх у фінансову залежність від останніх. За таких умов наші НГО вимушені писати у своїх звітах лише те, що від них хочуть почути грантодавці, а також штучно роздмухувати поодинокі випадки до рівня проблем не тільки регіонального, але й загальнодержавного масштабу. Головна мета - імітація бурхливої діяльності, підтвердження "доцільності" витрати виділених коштів, а також створення передумов для отримання наступних траншів.
Якщо їм вірити, то Чернігівщина - регіон, де вплив громадськості на рішення органів державної влади та місцевого самоврядування практично неможливий, а регіональні соціальні програми - це суцільний популізм.
Складається враження, що ініціаторів подібних заяв мало хвилює те, що вони кидають тінь на міжнародну репутацію України. Звичайно, нам конче потрібен громадський контроль за діяльністю органів влади і управління, але робити це слід не за вказівками і не на догоду "закордонним дядям", а з власних переконань. Лише так ми зможемо позбутись комплексу меншовартості, відчуємо відповідальність за долю своєї країни й перестанемо бути об'єктом маніпуляцій в чужих руках.
Джерело: Ляля Нетреба