До нас в науку! ми навчим, Почому хліб і сіль почім! Ми християни; храми, школи, Усе добро, сам бог у нас! Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем, Як тій собаці! чом ви нам Платить за сонце не повинні!—
До відома аноніма Олександра: а чому ви забули про реверсну трубу Одеса- Броди, яку всіляко гальмувала запускати Тимошенко -- це мова про нафту. Чому ж ви туман напускаєте, якщо Європа всіляко намагається позбутися не тільки російського газу, але й газу взагалі -- принаймні в опалюванні помешкань, яке переводять на вітрову енергію, електричну, палетами і т.д.? Тож якщо у європейців такі чепурні голови -- то і я Чепурний! А ви лишайтеся на російській газові голці...
А дійсно -- які зміни є за ці 25 років? Наших юнаків не женуть воювати в Афганістан, Чечню чи за інші російські інтереси! Можемо молитися рідною мовою. У магазинах -- повно товару, а в Союзі були голі полиці. Хвалена ковбаса по 2.20 була тільки в Києві і хліб у село з Чернігова завжди просили привезти... Говорити можемо вільно. Бізнес можна відкривати, хай і з проблемами, але теж вільно. Історію свою правдиву можемо пізнати. Невже цього мало?
тільки не треба забувати, що починали відродження Батурина не влада, а "Просвіта" і Рух, коли послідовно завершили там два знамениті походи "Дзвін- 90" і Козацькими шляхами" (1991) -- вони мали такий розголос, що на зустрічі виходили старе й мале. А до Батурина їхала маса народу з усієї України -- в тому числі, і тодішній голова Нацбанку Віктор Ющенко, що скромно стояв у коридорі під час проведення вечора.
Відгук проф. Тимошика Посмію заперечити в/ш М. Шкурку щодо назви"Данине - Даниного".Стверджую відповідально: в усіх архівнихдокументах (від ХУІІ ст до 20-х рр ХХ ст.) назва мого села офіційно подається як ДАНИНА (в російських текстах "Данина", "в Данине" "в Данину", из Данины", "над Даниной". Саме так називають це село в своїх "Описах Черніг губ" Філарет (Гумілевський), О. Русов, інші поважні дорадянські історики. Саме так вимовляють цю назву і нинішні нечисленні старожили-односельці. І не випадково. Назва поселення затрималася ще з дотатарських часів, коли чужинці накладали на наших незаможних пращурів данину (дань), через непосильність сплати якої їх і прозвали данинцями.Із ствердженням радянської влади, в пресі, азгодом у протоколах сільської ради та тодішніх колгоспів (писалися до середини 50-х років винятково рос. мовою) назва села змінюється на Даніно, а з 1963 р. (після перепідпорядкування з Лосинівського до Ніжинського р-ну) з'являється Данине. У носівський період адміністративного перебування села (30-ті- 40-ві роки) на стор. райгазети "Червона Носівщина" зрідка на початку зустрічається Данина, а згодом - паралельно вживається Даніно і Данино.Отож, згадане вище "прикметниковеправило", до цього конкретного випадку не має жодного стосунку. Про трагічну й величну історію ДАНИНИ, продивовижні долі багатьох односельців йтиметься в моєму ґрунтовному дослідженні, побудованому винятково на архівних матеріалах. Книга матиме назву "Данина - Данині". Матеріал до неї збирав упродовж останніх п'яти років у архівах Києва, Чернігова, Ніжна, у записах спогадів ще живих свідків історії. Це речення - толерантна, але болісна реакція на дещо «колюче жало» шанованого мною Миколи Шкурка про те, які імена діячів української історії мають повертати дослідники-вихідці із Чернігівщини. Щиросердно дякую шановний пане ВасилюЧепурний, за ваш зворушливий посил-відгук на мою презентацію 17-томного канадсько-українського проекту "Запізніле вороття" в Чернігові. Для мене ця зустріч із земляками і мій своєрідний звіт перед ними (презентувалися і мої 11 книг українознавчої тематики) була багато в чому знаковою, хоча, можливо, й запізнілою. Щиро Ваш - Микола Тимошик
Перейменування не коштує нічого, а підприємства залишились не від червоних, а від мозолів наших батьків і дідів, яких нахабно обкрадали червоні для імперіалістичних воєн у Афганістані, Анголі тощо...