Іще прізвище згадав - Айвазовський - від татарського імені Айваз. Реріх - взагалі німецьке прізвище. А скільки наших українців на Кубані і в Сибіру змінили прізвища. Були Мірошниками, астали Мирошниковими (дописали російське закінчення -ов), були Ковалями, а стали Ковальовими (хоча слова "мірошник" і "коваль" в російській мові нема - це українські слова), були Іваненками, а стали Іваненковими (до українського закінчення -енко дописали російське закінчення -ов), були Займенками, а стали Займенковичами (дописали до українського закінчення -енко, російсько-білоруське закінчення -ович), був хлопець з прізвищем Коваленко, а став Ковалёнок (переставили кілька букв місцями; таким чином були викривлені українські прізвища на Стародубщині). Причому ці викривлення проводилися російською адміністрацією примусово при перших паспортизаціях і переписах населення. При цьому українців автоматом записували, як росіян. Але чисельні Києви і Полтави, розкидані по просторах Євразії яскраво говорять про те, хто їх заснував. Виселення українців у Сибір йшло безперервно з 17 століття і по наш час. Навть український гетьман Дем’ян Много грішний був засланий за Байкал і став засновником забайкальського (Сибірського) козацтва. Засилали у Сибір і отамана Сірка, а Шевченка - на Урал. Заслали туди і всіх бійців УПА, а їх було 100 000. І багатьох козаків з Кубані (кубанські козаки - це запорозькі козаки, яким Цариця Катерина після знищення Січі дозволила поселитися на Кубані). Ще 100 років тому при переписі населення 60% кубанців сказали, що вони українці - а це мільйон людей і ще 3 мільйони українців записалися, як українці на Курщині, Воронежчині і Бєлгородщині. При останньому ж переписі населення 2010 року на Кубані як українці записалися лише 100 000 людей, а на Курщині, Білгородщині і Воронежчині іще менше. Тобто сучасні росіяни цих областей і росіяни Сибіру - це українці, які забули свою мову і національну свідомість. Ще в кубань оголосила про входження до складу української держави, 45-му році кубанські козаки стали на бік фашистів і боролися проти московської влади, а це було 2-мільйонне військо. А зараз кубанське козацтво під час конфлікту навколо острова Тузли погрожувало Україні, своїй ненці-батьківщині, яка їх породила. І наприклад сучасні сибіряки - нащадки українців з більш давніших переселень і українців які і досі переселяються туди на нафтові промисли працюють на корпорації, які обдирають нашу Україну до нитки захмарними цінами на газ. Тобто наші люди допомагають нашим ворогам, самі того не усвідомлюючи. І така само боротьба обрусілих українців з не обрусілими точиться і в Україні. Лише населення Крису - це чистокровні росіяни. Південь і схід України - це території заселені українцями і генетична карта це яскраво показує. На Донбас наприклад чимало робітників їхало працювати на шахтах із западенщини. Тепер ці яничари зовсім забули про своє походження і гризуть свою Неньку Україну. А стосовно голодомору, то козаками у Росії була заселена прикордонна смуга від України до Японії і як ви пам’ятаєте - ці козаки - це переселенці з України і Кубані. А голодомор був саме на цих прикордонних землях від України до Далекого сходу.

Спеціалісту. В російській мові німецьких і французьких слів навіть більше ніж в українській. 20 відсотків російської лексики - це не слов’янські слова. Хочу нагадати, ща з часів Петра 1 до Катерини 2-ї російська мова вважалася селючною, а скрізь намагалися говорити німецькою. Пізніше Пушкін боровся проти засилля французької мови. Чого варті такі слова як национализм (в українській мові 19 ст. вживали замість нього наше слово "народник"), консолидация ("єднання"), автомобиль, аеродром ("летовище"), лифт ("підйомник"). З легкої руки коммуністів з 33-го року ці слова замініли в нашій мові наші слова, тому що в російській мові ці інтенаціональні слова вже були, а українську мову штучно підганяли під російську, виключаючи з неї все що було властиво українській мові. Закінчення -ові -еві в давальному відмінку української мови майже зникло під впливом русифікації а воно між іншим зустрічається в давньоруських лутописах і теперішній російській мові не властиве. Закінчення -е -о (Бруте, брате, сестро) в родовому відмінку властиве українській, сербській, хорватській, церковнослов’янській та латинській мові (архаїчному варіанту). В російській мові ця форма зникла. Залишилася лише в словах "княже" і "Боже" і в назві молитви "Отче наш". Останній день тижня в усіх слов’янських мовах називається "неділя", а в російській - "воскресенье". Українська й білоруська мова зберегли язичницькі назви місяців, а російська мова їх втратила. Російська форма -ка (сделай-ка) не властива жодній слов’янській мові, зате присутня у фіно-угорських народів. Російські матюки не даремно називаються російськими, тому що більшість із них відсутні в інших слов’янських мовах. Наприклад введіть у фінський перекладач слово "совать" - вам видасть російський мат "pis_daa". Не даремно мову матів називають фєньою (фінською мовою). Національний одяг росіян - лапті і червона або синя рубаха - косоворотка. Жодні зі слов’ян не носять червоні або сині сорочки - лише білі, лаптів теж слов’яни не носять і кокошник на голові не носять. Зате всі ці атрибути носять фінські народи (мордва, карели, пермь, комі, вепси, іжорці, удмурти та інші). станей
А ось карта генетичних відстаней до українців, складена російською академією наук:
по чоловічій лінії українцям рідні булоруси і донські козаки,
http://dlm3.meta.ua/pic/0/49/74/hBso9GgO60.jpg
а по жіночій лінії - поляки і донські козаки
http://dlm3.meta.ua/pic/0/49/74/tT4F8m1l0O.jpg
- як бачите генетично росіяни нам не рідня. А ось іще карта гаплогрупи I2
http://sites.google.com/site/dandraghici/I2.jpg
- ця гаплогрупа є в усіх слов’ян, крім росіян. Тобто більшість росіян - навіть не слов’яни.
Генетично росіяни навіть не один народ. Є така російська приказка "копни русского - найдёшь татарина". Чого лише варті такі "російські" прізвища: Карамзін (від татарського Кара Мурза), Чехов, Суворов (в російській мові нема слова суворий, зате воно є в українській мові. Сам Суворов каже в своїй біографії, що його предки були з України), прізвисько Єрмака "Токмак" (на запоріжжі є село Токмак), Пугачов (стверджував, що його дід був запорожцем на прізвисько Пугач. Сам Пугачов переховувався у монастирі запорожців деякий час від царського уряду), назва столиці донських козаків - Новочеркаськ (черкаси - це назва українських козаків, відповідно і вперше в літописі черкаси згадуються в українському місті Черкаси, коли їх там зорганізував Михайло Глинський), назва міста Хабаровськ на далекому сході (в російській мові нема слова Хабар, зате є в українській). Багато українців творили російську мову: Гоголь, Чехов (в щоденнику писав, що в дитинстві він не знав російської мови взагалі, бо народився у місті Таганрозі, заселеному українцями). Писали російською, тому що існував указ, що забороняв писати українською мовою. Шевченка за порушення цього указу заслали в Казахстан, Котляревському ж дозволили написати свою Енеїду українською лише тому, що він в ній висміяв козаків, виставив їх алкоголіками. Хоча на Січі жорстоко шмагали нагайками за пияцтво перед битвою і за пропивання військової амуніції. І з історичних відомостей відомо про багато битв, у яких українські козаки перемагали ворога у 3-4 рази більш чисельного (наприклад битва під Хотином, Конотопська битва). Алкоголіки такого б не перемогли. Крім того одного разу татари з турками вночі напали на Січ, коли козаки спали і козаки переізали майже всіх нападників, коли прокинулися. Так що твір Котляревського можна вважати не більше ніж антиукраїнською підривною пропагандою.