Гострий та хронічний цистит: чим відрізняються та як лікуються

Цистит — одне з найпоширеніших урологічних захворювань серед жінок. Його прояви знайомі багатьом: часте сечовипускання, печіння, біль внизу живота. Але не всі пацієнтки розуміють різницю між гострою формою хвороби та хронічним процесом. Саме від правильного розмежування залежить ефективність лікування та запобігання рецидивам.

Щоб дізнатись більше про обстеження та терапію при різних формах циститу, зверніться по консультацію на сторінці https://veselka.clinic/napriamky/dorosli-vuzki-spetsialisty/hinekoloh/tsystyt.

Відмінності між гострим та хронічним захворюванням

Гостра форма виникає раптово, часто після переохолодження, інтимного контакту чи перенесеної інфекції. Основні ознаки:

• різкий початок симптомів;
• біль, печіння при сечовипусканні;
• часті позиви з малими порціями сечі;
• відчуття неповного спорожнення сечового міхура;
• іноді — поява домішок крові в сечі (гематурія).

У більшості випадків гострий цистит викликається бактеріями — переважно кишковою паличкою (E. coli) — і добре піддається лікуванню. Важливо не затягувати з візитом до лікаря, оскільки невилікуваний запальний процес може перейти в хронічну форму.

Хронічна форма — це стан, коли симптоми повторюються 2–3 і більше разів на рік. Він може формуватися внаслідок:

• неповного або несвоєчасного лікування гострого циститу;
• гормональних змін у період менопаузи;
• зниженого імунітету або супутніх інфекцій (уреаплазмоз, хламідіоз);
• анатомічних особливостей сечовивідного каналу;
• гінекологічних патологій, що спричиняють постійне подразнення сечового міхура.

У хронічному перебігу симптоми можуть бути менш вираженими, але часто супроводжуються дискомфортом, епізодичними загостреннями, зниженням якості життя.

Принципи лікування обох форм

Гострий цистит лікується:

• антибіотиками короткого курсу (за результатом посіву або емпірично);
• препаратами для зняття спазму й болю;
• дотриманням питного режиму (до 2,5 л води на добу);
• тимчасовим обмеженням статевих контактів;
• виключенням деяких продуктів (кава, гостре, алкоголь).

Хронічний цистит потребує комплексного підходу:

• довший курс антибактеріальної терапії з контролем ефективності;
• лікування супутніх інфекцій і гормонального фону;
• застосування імуномодуляторів, фітотерапії;
• у деяких пацієнток — інстиляції в сечовий міхур;
• контроль за повторними рецидивами, спостереження в динаміці.

У жінок у менопаузі додатково може застосовуватись місцева естрогенотерапія, що знижує ризик запалень.

Чому важливо не лікувати без точного діагноза

Правильна терапія починається з точної діагностики. При підозрі на цистит лікар може призначити загальний аналіз сечі та бакпосів на чутливість до антибіотиків, УЗД органів сечовидільної системи, цистоскопію (за показаннями при хронічному перебігу), мазки на інфекції, що передаються статевим шляхом, обстеження в гінеколога для виключення супутніх запальних процесів.

Самолікування або використання антибіотиків "наосліп" часто призводить до приглушення симптомів, але не до повного одужання.