| Ігор | Дата: Четвер, 27-Груд-12, 11:11 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 10
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
| З культурологічного тижневика "Слово Просвіти" (ч.44 за 5-11- листопада 2009) я не без здивування довідався, що український уряд свого часу звертався до російського з вимогою не вживати виразу "на Украине" як буцімто образливого, а тільки "в Украине".
За такою самою логікою уряд України мав би зажадати від Аргентини та від Китаю, щоб вони змінили назви деяких міст, бо ті назви українською мовою звучать , як кажуть тепер, "ненормативно"...
Не менш дивним було й те, що російський науковець із півсторінковим титулом належного уявлення про еволюцію слова "Украина" в російській мові не має...
Спробую зробити це замість нього.
Не можу твердити категорично, але припускаю, що чи не вперше слово "украина" в значенні "далекий край" зустрічаємо в збірнику Кірші Данилова:
Во- сибирской во украине,
во даурской стороне...
Клявзули в пісні пропарокситонні, тому можна ствердити, що наголос у слові, яке нас цікавить, був на "а" : укрАине..
Україну як назву певної країни зустрічаємо в російській народній баляді:
Гулял молодец по Украине
Ровно тридцать лет и три года..
Наголос і тут на "А" ,як ,зрештою , у всіх російських текстах аж до жовтневого перевороту.
Наведемо тепер приклади з художньої літератури.
В російській прозі слово "Украина" зустрічається рідко, але завжди з наголосом на "а" та з препозицією "в".
Ми тут обмежимось прикладами з поезії.
У Пушкіна, в "Полтаві", крім наведеної в газетній статті цитати, є й інші "вірші, де наголос на "а":
Украйна глухо волновалась...
Тиха украинская ночь...
"УкрАйну" маємо так само і в Лермонтова:
На светские цепи,
На блеск упоительный бала
Цветущие степи
Украйны она променяла..
....
Как ночи Украйны
В мерцании звезд незакатных,
Исполнены тайны
Слова ее уст ароматных..
Принагідно згадаю: в елеґантно виданій книжці вибраних віршів Лермонтова ми даремно шукали б цієї поезії... У напівзабутого - зі зрозумілих причин - Олексія Костянтиновича Толстого, на чиєму ставленні до Росії фактично базувалася ідеологія Маланюка й "вісниківців", У надзвичайного поета, в чиїх віршах мчить не "русская тройка" , а Палій із Сагайдашним , читаємо:
Ты помнишь ночь над спящею Украйной..
Мимоволі пригадується, що О.К. Толстой був одним із рятівників і найближчих друзів Тараса...
Перекладаючи Шевченкові рядки
Посіяли гайдамаки
в Україні жито,
Лев Мей пише:
Как в Украйне гайдамаки
посеяли жито...
Істотні зміни як в українській, так і в російській мові сталися наслідком т.зв. "жовтневої революції", що в ній неабияку роль - поруч із московсько-петербурзьким робітництвом (уральське воювало проти більшовиків ...), солдатами, кримінальним елементом ("открыли зачем-то остроги, злодеев пустили лихих" - нарікає мельничиха в поемі Єсеніна) - відіграли матроси, що їх брали переважно з України, а також євреї з наших містечок і міст на чолі із Одесою.
Тож сьогодні ми можемо точно визначити, коли сам наголос у слові "Украина" в російській мові пересунувся з "а" на "и".
Це сталося 1926-го року, коли побачила світ поема Едуарда Багрицького "Дума про Опанаса". Там читаємо:
Опанасе, наша доля
Машет саблей ныне,-
Зашумело Гуляй-Поле
По всей Украине.
Слово "УкраИна" з наголосом на "И" повторюється в
поемі чотири рази.
На відміну від частівок Дем'яна, безглуздів Сельвінського та плювально-блювальних ревищ Маяковського, поема Багрицького мала мистецьку вартість. Її вивчали, перевидавали, перекла-дали на інші мови ( я маю відомості про існування принаймні двох українських перекладів - Анатоля Калиновського та Авеніра Коломийця...)
Назвати точну дату закріплення в російській мові препозиції "на" у виразах "на Украине" , "на Украину" я , на жаль, сьогодні не можу за браком відповідних джерел.
Можу лише ствердити: на літературному факультеті, де я в кінці тридцятих років слухав курс російської мови, відповідний доцент оповів нам , що до російської мови за радянських часів увійшли деякі українізми. І він назвав три:
на селе, на Украине, девчата.
I тут мимоволі звертаєш увагу на певну непослідовність наших державних діячів: адже, зажадавши від росіян, щоб ті скасували українізм і повернулися до своєї національної форми, яку віднедавна в нас уже запроваджено, вони, за логікою речей, у слові "Україна" мусили б переставити наголос на "а". Адже Шевченко звертався до зорі:
чи ти зійшла вже і на УкрАйні?
Не кажу вже про такого авторитета для українських мовознавців як Олександер Сергійович Пушкін...
|
| |
| |
| Stanislav | Дата: Четвер, 03-Січ-13, 10:52 | Повідомлення # 2 |
|
Група: Видалені
| Здається існують інші приклади, коли держ установи звертаються з проханням сприяти новій транслітерації. Зокрема так було нещодавно з Турином в Італії, який італійці хотіли чути Торіно, з Бейджіном замість Пекіна... Чому ні? Право держ установи звернутися з проханням, право суверенної держави проігнорувати чи посприяти. Щодо "в Україні", то це дійсно політичний comme il faut, так склалося в укр-рос відносинах, що те як ти говориш "в" чи "на" відразу позиціонує тебе політично. Скажу, що франкомовний мешканець монреалю не купить на вечірку Кока Колу, а лише Пепсі, а англомовна громада цього ж міста принципово обирає Кока Колу. Як вам таке?
|
| |
| |
