Так само хочеться, щоб яскраві спогади залишилися у моїх діточок. До них також щороку, приходить Святий Миколай, - двічі: спершу в Миколаївську ніч він залишивши подарунки, завше губить цукерки із порваного мішка і натоптує мокрих слідів по хаті, - так що дітям доводиться окрім розглядання подарунків, ще й за Миколаєм підбирати, аж до вікна; а другий раз, коли дітки йдуть зранку до Святого Миколая на Службу Божу в Собор Різдва Богородиці УПЦКП, щоб і там зачитати йому віршики, заспівати пісеньок і отримати невеличкі подаруночки та, про всяк випадок, позолочені освячені різочки...

А на Новий рік ми їдемо до дідусів-бабусь під Києвом, для котрих саме це свято є найважливішим і найсімейнішим в році. Там до нас приходить Дід Мороз. Під час попередніх новорічних святкувань він заходив у квартиру, просив розповісти віршика, роздавав подарунки... А от цього року його прихід був настільки яскравим, що не поділитися враженнями від нього просто неможливо.

Отже, 31 грудня ми пообіді прибули до коханих родичів. І почалось: в першу чергу таємно зник з квартири наш татко, щоб з`явитися десь за годину з невеличкою живою сосонкою.
– Це помічники Діда Мороза передали, – мовив він. – Просили прикрасити новорічними іграшками, бо інакше Дід Мороз не прийде.

Бабуся дала нам заповнену чимось картонну коробку, щоб вмостити стійко сосну, і ми з дітками взялися навішувати на зелененьке деревце гирлянди й іграшки. Іграшки у наших прадідуся і прабабусі ще ті, давні, скляні, видуті у формі кручених бурульок, шишок, кукурудзяних качанчиків, грецьких горішків та інших природностей. Знайшлися також вирізаний ще колись із паперу, клеєний, розмальовуваний олівцями і вже з роками добряче пом`ятий-порваний Дідик Морозик, також фольга, скатана у формі кульок із прикріпленими до неї нитками, і гирляндочки з вати, що дітки колись самі зсокотували пальчиками.

Поки одягали сосонку, прибіг з морозу розпашілий татко і казав дивитися через віконечко, виглядати Діда Мороза. Семирічний Мирославчик, чотирирічний Світозарчик та й усі дорослі кинулися до вікна. Внизу, по темній вулиці, йшов Дід Мороз у червоній одежі з білою окантовкою і в нього на шапці світилися-моргали п`ять зірочок. За спиною Дідусь Мороз тягнув великого мішка. Так він пройшов, пішов, і поки дітки замешкались по хаті, готуючись чекати поважного гостя в коридорі, раптом постукав у вікно балкону-лоджії...

Так-так, Дід Мороз стукав із-зовні у вікно квартири, що знаходиться на другому поверсі, й просив відчинити. Діти у захваті повитріщали очі, запоспішали до лоджії. Дорослі панічно понакидали діткам на плечі курточки, а Дід Мороз почав передавати подарунки усій родині через вікно: один пакет, другий, третій, четвертий..... Мирославчик зі Світозарчиком поспішно переносили подарунки від вікна лоджії до кімнати.

У поспіху та приємних клопотах діти й не помітили, як Дід Мороз причинив вікно і помахав з-за нього рукою у великій рукавиці на два пальці. Радісно махали рученятами у відповідь.

Потім взялися розбирати подарунки. Серед них знайшовся лист від Діда Мороза, де він просив пробачення, що не може зайти в хату, бо має ще багато діток обходити і тому, що в хаті спекотно і він боїться розтанути. Просив бути чемними, слухати тата й маму, поважати бабусів і дідусів.

Кожний подарунок був підписаний для кого він. Дітки читали і роздавали все, як належиться. Серед гостинців був і той, що для дідуся, котрий саме мав би відбувати післягриповий період удома і йому не виходило святкувати з родиною. А який молодець! Йому на вручення найбільший подарунок та найщиріші подяки й вітання!
Коли після святкувань дорослі у дітей розпитували, як це так у Діда Мороза вийшло: ось він ішов по дорозі, і тут, раптом, опинився у вікні, – вони було між собою засперечалися, чи не було у Дідуся Мороза літака альбо вертольотика. Але врешті вирішили, що це все посох – чарівна дідморозова палиця.

– Дід Мороз нею так р-р-р-раз! – і внизу, р-р-р-раз – і вгорі! – Раділи здогодками Світозарчик і Мирославчик.

Чудо продовжується для них ще до наступного 2012 року )))