Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS


  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Модератор форуму: lyudmila  
Форум "Сіверщини" » Блоґи "Сіверщини" » Людмила СТУДЬОНОВА » ЗЛОЧИНИ, ЯКІ НЕ МАЮТЬ СТРОКУ ДАВНОСТІ (спалені фашистами села і міста чернігівщини)
ЗЛОЧИНИ, ЯКІ НЕ МАЮТЬ СТРОКУ ДАВНОСТІ
lyudmilaДата: Понеділок, 04-Бер-13, 19:28 | Повідомлення # 1
Група: Редактор
Повідомлень: 67
Нагороди: 3
Статус: Відпочиває
Сімдесят років тому, в лютому, березні і наступнімісяці 1943 року, гітлерівці палили села і містечка Чернігівської області. У
вогні живцем згоріли тисячі жінок, чоловіків, стариків, дітей. За документами
Центрального Державного архіву громадських об`єднань України (ф.57. – оп.4. –
спр. 233. – арк. 3-44) на терені Чернігівщини окупанти спалили 302 села. Сьогодні можна почути і прочитати твердження, що уцих злодіяннях винні радянські партизани, які вели свою боротьбу поряд із
населеними пунктами. Автори такої думки часто густо не знають того факту, що за
наказом Гітлера навесні 1942 року німецькі спецслужби приступили до створення
фальшивих партизанських загонів.Сучасний російський дослідник партизанського рухув Україні Олександр Гогун в одній із своїх статей навів звіт від 19 грудня 1942
р. Громадського антикомуністичного комітету (Антик), який був близьким до
польської Армії Крайової. У документі зазначалося, що з весни 1942 року противником
червоних партизанів в білорусько-українському Поліссі стали банди, або
партизанські загони, які вільно пересуваються територією та на яких німці не
звертають жодної уваги. Вони складаються із кілька сотень людей «східняків» та
місцевої сільської молоді. Здійснюють нечисленні диверсії на залізниці,
підпалюють врожай, час від часу грабують місцеве населення, знищують із засідок
місцеву поліцію і керівників маєтків. Серед селян викликають страх. Наслідком
діяльності таких фальшивих партизанів стають акції проти місцевого населення.Лев Миколайович Смирнов (1911-1986), помічникголовного обвинувача від СРСР на Нюрнберзькому процесі, у своїх виступах навів
низку вражаючих документів. Ось деякі з них мовою оригіналу: «В документе Л-221
зафиксирована реплика, брошенная Гитлером Герингу на совещании 16 июля 1941 г. Гитлер говорил:«...Гигантское пространство... должно быть  как  можно скорее замирено». Я цитирую изследующей фразы,  где  Гитлер говорит:  «... Лучше всего этоможно достигнуть путем расстрела каждого, кто бросит хотя бы косой взгляд...».
Я привожу эти строки потому,  что  они являются лейтмотивом,  которыйпроходит через все распоряжения и законы Гитлера. Я цитирую директиву Кейтеля.
Она  была предъявлена  Суду  американским обвинением за номером Р-98:  «...следует иметь в виду, что человеческаяжизнь в странах, которых это касается, абсолютно ничего не стоит и...
устрашающее  воздействие  возможно лишь путем применения необычайнойжестокости». Я представляю, далее, Суду фотостат  документа, который ужебыл предъявлен под номером ПС-459: «Всякого рода  сопротивление  будет сломлено  не  путем юридического наказания виновных, а тем, что оккупационные власти будутвнушать тот страх, который единственно способен, – как говорилось в этой
директиве, – отнять  у населения всякуюохоту к сопротивлению».Фашисти накопичили значний «досвід» придушеннябудь-якого опору на окупованій території східних європейських країн. Лев
Смирнов представив Суду кілька документів, які цитуються теж мовою оригіналу: «Я
предъявляю Трибуналу под номером СССР-364 выдержку из сообщения номер 6
Югославской государственной комиссии по расследованию    военных преступлений: «Группа заложниковбыла повешена в Целье на крючьях, на которых мясники вывешивают мясо. В
Мариборе каждые 5 из  обреченных  жертв были  вынуждены кластьрасстрелянных заложников в ящики и грузить на грузовые машины.  После этого эти 5 человек расстреливались иследующие 5 были  обязаны  продолжать погрузку. Так продолжалосьбеспрерывно. Улица  Содна  в  Мариборе  была вся залита кровью, текущей с грузовиков. Число в 50 тысяч убитых кажетсяслишком малым, так как каждый раз расстреливались многие сотни, в Грацце даже
по 500 человек. Предъявляю  Суду  краткие извлечения  из доклада  польского  правительства. Там  описывается так называемое Аннинскоеизбиение:  «В конце  декабря 1939  года  польский полицейский  был  застрелен в окрестностях Варшавы бандитом. Следствие показало, что виновникнаходится  в ресторане в Вавере, вблизиВаршавы. Когда они входили в ресторан, он открыл огонь, убив, по-видимому, одного из них и ранив другого.  В ответ на это немецкие власти приказали 26декабря 1939 г. предпринять репрессии, и карательная экспедицияявилась в деревню. Владелец ресторана, в котором случилось описанное выше, был
немедленно повешен, и его тело оставалось висеть перед его домом в течение трех
дней. В  то  же время мужское население вытаскивалось поочередно  из  всех домов.  Собрав, таким образом,около 170 человек, немцы приказали им стоять  на  станции железной дороги лицом к стене с руками, заложенными за голову, в  течение нескольких часов.  После  проверки документов  некоторые  из них  были  отпущены, но огромному большинству объявили, что они будут казнены. После чего ихувели в поле, разделили на группы по 10-14 человек  и расстреляли  пулеметными залпами.Число отдельных могил, найденных на месте казни, доходило  до  107».За повідомленням уряду Югославії 21 жовтня 1941року німецька каральна експедиція під командуванням майора Кеніга здійснила
масове вбивство 2300 людей в населеному пункті Крагуєвац. Сербське село Скела
карателі спалили разом із жителями, бо вони були «винні» в тому, що
комуністичний загін (так сказано у документі) обстріляв німців. На острові Крит
окупанти розстріляли невинних людей в селах Скики, Брассі, Канадес, а потім
спалили їх вщент. Такою була помста окупантів за напад місцевої поліції.Міжнародногорозголосу набули також трагедії у чеській Лідице, білоруській Хатині,
французькому селищі Орадур-сюр-Глан. Про те, що сталося в селі Лідице 10 червня
1942 р., світ дізнався з офіційної доповіді уряду Чехословацької Республіки на
Нюрнберзькому процесі. То була помста за вбивство чеськими учасниками руху
Опору протектора Чехії Гейдриха. Трагедія Хатині стала відомою ще й тому, що у
збройній сутичці з партизанами загинув командир однієї з рот карателів гауптман
Ганс Вельке – чемпіон у штовханні ядра на Берлінській Олімпіаді 1936 року,
улюбленець Німеччини. В червні 1944 р. французькі партизани в селищі
Орадур-сюр-Глан захопили у полон штурмбанфюрера СС Гельмута Кемпфе. Вночі його
вбили, а труп спалили. Вранці 10 червня 1944 р. карателі 1-го батальйону полку
«Дер Фюрер» знесли Орадур з лиця землі, а його мешканці згоріли живцем у
церкві. Рішенням Президента Франції Шарля де Голля Орадур-сюр-Глан оголошено
меморіальним центром, який у 2008 році був нагороджений премією Австрійської
меморіальної служби.Всі злочини гітлерівців проти цивільного населенняна території Радянського Союзу і країн Європи, коли люди були спалені живцем із
цілими селами і містечками, розкриті на Міжнародному Трибуналі у Нюрнберзі.
Документи знайшли відображення у п`ятому томі видання «Нюрнбергский процесс.
Преступления против человечности» (М.,1991). Сумна неповна хронологія трагічних подій на теренінашої області. Весна 1942 року, село Новий Білоус Чернігівського району: живцем
у власній хаті спалений двадцятирічний Михайло Борсук, підпільник; 37 людей
згоріли у вогні на лівому боці села у хаті Василя Гурка, у хаті Василя
Максимовича, у хліві Олексія Шарого. Серед загиблих були дворічні діти. На
фермі Нового Білоуса карателі спалили живцем лейтенанта Петра Сороку, який
вийшов із оточення, і Ніну Ткаченко. Односельці опісля закопували обгорілі
трупи. Казали, що Ніна і Петро загинули в обіймах. В неділю 23 лютого 1943 року
карателі оточили село Бобровицю під Черніговом. Воно було спалено разом з
людьми за те, що селяни надали допомогу втікачам із табору радянських
військовополонених. 470 бобровичан живцем згоріли. 712 мешканців села Яцево
також були знищені вогнем. У 1943 році німці спалили сільраду у приміському
селі Коти. Запалали інші будинки. На все село залишилось дві хати. Карателі у
два заходи палили село Масани Чернігівського району. У Забарівці з 27 дворів
фашистами спалено шістнадцять. У Радянській Слободі 1943 року у приміщення
кузні карателі живцем спалили 12 людей, серед яких були вагітні жінки. 27
лютого 1943 року запалав Старий Білоус. Людей привезли на тваринницьку ферму.
Наказали сіно винести. Всіх загнали у середину. Двері замкнули і підпалили. По
даху влучили трасуючими кулями. Ферма загорілася. Люди кричали. Там було багато
людей. Горіли живцем селяни у Рижиках і Рябцях Чернігівського району. У травні
1943 року карателі спалили сім дворів у Шестовиці і живцем 43 людини. У Юр`ївці
запалало від рук окупантів 13 дворів, вбито 10 невинних душ. Третього травня
1943 року фашисти оточили Ведильці і знищили 800 дворів, 700 з них згоріло
вщент. У Чернігівському районі загарбники підпалили 1897 дворів, які
перетворилися на руїни. Спалено села Бобровиця, Кувечичі, Лопатин, Масани,
Свинь, Яцево, Полуботки та багато інших. Розстріляно і спалено 1943 людини.В середині лютого 1943 року сталася срібнянська трагедія. Тут карателіспалили 682 людей. Увірвавшись до Варви, фашисти почали палити крайні хати на
Зарічці. Згоріло близько 70 людей. На місці розстрілювали тих, хто потрапив на
очі, закидали гранатами будинки тощо. Усього було зруйновано 100 помешкань. Опір
повстанців не мав позитивного результату. 1 березня 1943 року карателі
повернулися до райцентру і продовжили свою криваву розправу на варвинчанами.Цей сумний список далеко не повний, але в моїх замітках він завершуєтьсятрагічними подіями у Корюківці. Ні в Чернігівській області, ні вУкраїні ніколи не забували про страшну трагедію, яка сталася в цьому містечку
1-3 березня 1943 р. Перша публікація про Корюківську трагедію датується 18
березня 1943 року в газеті «Більшовик» за назвою «Звірі!». Її автор – Л.Трифон,
кореспондент ТАРС при партизанському з`єднанні О.Федорова. Друга – 1944 роком в
газеті «Деснянська правда» від 26 березня. В наступні роки побачили світ
численні статті в місцевих та республіканських газетах і журналах, в
Чернігівському томі багатотомного видання «Історія міст і сіл Української РСР»,
в енциклопедичному довіднику «Чернігівщина» та інших. У 1971 році відомий
український художник Олексій Данченко (1926-1993) написав серію графічних
картин «Ранок. Корюківка. 1 березня 1943 року». Їх репродукцію вміщено до книги Л.І.Павлової протворчість митця, виданої 1972 р. У 1977 р. споруджено Пам'ятник на честь героїчногоопору населення німецько-фашистським загарбникам в Корюківці (бронза, граніт)
роботи видатного українського скульптора Інни Коломієць (1921-2005).Томувпевнено кажу: в минулі роки не замовчувалась Корюківська трагедія, як й інші
злочини окупантів на терені нашої області. При обласних управліннях КДБ
функціонували спеціальні підрозділи з розшуку військових злочинців. Над ними
відбувались відкриті судові процеси, в тому числі і в Чернігові, коли судили німецького підполковника Байєра БруноФранца – головного винуватця Корюківської трагедії. Якщопогодитися з деякими дописувачами сьогоднішнього дня, які у всьому роблять
винними радянських партизанів, то, за логікою подібних авторів, учасники Руху
Опору в Європі також винні в тому, що живцем горіли і були розстріляні тисячі
їхніх співвітчизників. Це нонсенс!!! На мій погляд, тут є нездорова пристрасть
або упередженість і ворожість до партизанського руху як на Чернігівщині, так і
в Україні в цілому. І як не процитувати слова Бернарда Шоу: «… там, де люди не
знають правди, вони заповнюють прогалини вигадкою». І ще одне: не можна жити щасливо, якщо весь час тремтиш від страху. Анаші земляки саме так прожили два роки німецько-фашистської окупації. Тому
загарбники завжди залишаються загарбниками і з ними не може бути ніякого
примирення.


Все життя займаюсь краєзнавчою бібліографією, історичним краєзнавством
 
ШкуркоДата: Вівторок, 02-Квіт-13, 10:26 | Повідомлення # 2
Група: Редактор
Повідомлень: 165
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
Питання, чи були фальшиві партизанські загони, створені німцями, на Чернігівщині в 1943 році? Відомо про псевдоповстанські загони, створені НКВС-івцями, на території Зах.України та про цілі, які ставилися там перед справжніми радянськими партизанами. Треба пам'ятати, що Нюрнберзький процес був судом переможців, які, звісно, свої злочини не засуджували. Нюрнберг-2 - питання відкрите. Тож можна тільки погодитися з назвою Вашої статті.
 
lyudmilaДата: Середа, 03-Квіт-13, 11:34 | Повідомлення # 3
Група: Редактор
Повідомлень: 67
Нагороди: 3
Статус: Відпочиває
Питання про фальшиві партизанські угруповання на Чернігівщині поки що залишається не розкритим. У мене є свої припущення, основані на архівних документах, але я до часу не буду їх обнародувати. Відносно Західної України. Там були зовсім інші обставини. Були провокації з боку чекістів, діяли і справжні радянські партизани. Необхідно все це розділяти. На території України фашисти спалили 1371 населений пункт. На першому місці Ровенська область - 322 села, на другому Чернігівська - 302 села. Мета моєї статті в тому, аби звернути увагу людей ось на що: наші партизани та учасники європейського руху Опору НЕ ВИННІ в злочинах окупантів. Німеччина під час Другої світової війни не зазнала того лиха, яке випало на долю нашого народу. "Незручно" німцям стало лише у лютому 1945 року, коли союзники кидали на їхні міста авіабомби. Так, наші солдати інколи вчиняли злочинні дії проти місцевого населення Німеччини. Це була помста, страшна помста. Пам`ятаєте рядки відомої пісні: "Враги сожгли родную хату, спалили всю его семью. Куда теперь идти солдату, кому нести печаль свою?" Війна - це безпощадність з обох боків, це ненависть і велика кров. Подивіться 5 том Нюрнберзького процесу, а про події на території Західної України - двотомник Івана Біласа "Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953 рр."

Все життя займаюсь краєзнавчою бібліографією, історичним краєзнавством
 
БорисДата: Четвер, 04-Квіт-13, 01:15 | Повідомлення # 4
Група: Редактор
Повідомлень: 48
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Не все так просто, як писали...
Пані Людмило, але все таки не можу погодитись з Вашим категоричним"наші партизани та учасники європейського руху Опору НЕ ВИННІ в злочинах окупантів", можливо позицінуючи себе з тими,кого Ви  називаєте як таких, що покладають у певному сенсі за "злодіяння провину на  радянських партизан, які вели свою боротьбу поряд із
населеними пунктами".
Отже, по-перше, Рух Опору, це зовсім інша категорія при аналізі цілісної картини спротиву нацистському режимові на окупованих територіях у Європі. Це лишень за відпрацьованою ідеологічною схемою, використаною "совецькими дослідниками" Другої Світової війни у відомих своєю "щирістю" академічних інститутак під егідою ВКП(б)-КПРС було урівняно все і вся у могутньому потоці антифашистської боротьби. Але то розмова варта окремих рядків.
По- друге, здається, Ви даремно так відверто "знімаєте" провину з совєцьких партизанів, геть не полишаючи можливості  для хоча б дрібненьких натяків щодо "окремих непорозумінь" з їхнього боку!? Такі вони пухнастенькі та біленькі!Здається,  навіть позиція пана Сергія Павленка у його ж материалі по "Корюківській трагедії" щодо того, коли він наголошує, що "історія не зафіксувала на Чернігівщині жодного випадку, коли б партизанський загін перешкодивкаральним загонам здійснювати свої жорстокі акції. Така прикра реальність.Сенсаційним було повідомлення 27 лютого цьогороку на конференції, присвячененій 70-имроковинам Корюківськоїтрагедії, історика Олександра Штоквиша про те, що в Україні на обліку НКВС весною 1942 р. стояло 702партизанські загони, в яких налічувалося 24710 осіб. До цього недуже афішувалося, що рух народних месників практично був повністю
контрольований чекістами. Це пояснює, чому восени 1941 р. у лісах на півночіЧернігівщини розстрілювали радянських солдат-оточенців як дезертирів" варта того, щоб замислитися, навіть не сприймаючи, коли ласка, згаданого.
Разом з тим, сьогодні навряд чи якійсь боголюбивий християнин буде виправдовувати жертовну потребу десятків, а то й сотень цивільного населення на окупованій території, до чого вдавалися німці, "відповідаючи" на партизанські "атаки" на ті німецькі підрозділи, що розташовувалися у населених пунктах? Тут, перш за все здоровий глузд питає-для чого? Адже є фронт!? Найважливіше, як на мене у даному випадку розібратися- заради чого ця авнтюра робилась, знаючи про невідворотню  "відповідь".Та ще й найчастіше не адекватну!? І про таке, доречі, Ви,  як дослідниця цього розділу місцевої історії, досить добре маєте знати від тих же свідків-жителів сіл та маленьких містечок. Так воно й було, як розповідали люди у селах: "прийшли з лісу, вбили німця, а на ранок ВОНИ спалили село". У всякому разі я  мав свідчення живих учасників цих "партизанських операцій" у кількох селах, якими ці партизани пожертували!!!Одним словом, як би то нам не хотілось, але зберегти оту штучну "незайманість" цього  досить "проблемного" шмату історії Другої Світової у розділі "совецькі партизани" навряд чи вдасться !? Історія таки має покласти на стіл чисту колоду карт, які наразі залишаються засмальцьованими та "крапленими"!? Доречі так само, як вже на пристойному рівні виведено досить солідно на підгрунті беззаперечних документів правду про те, що Ви м\яко називаєте , як "наші солдати інколи вчиняли злочинні дії проти місцевого населення Німеччини у 1945 році"!?А щодо строку давності військових  злочинів, ту тут навряд чи хто має шанс бути зрозумілим у іншому випадку. Інша річ , що правда теж має право  бути озвученою...


Повідомлення відредагував Борис - Четвер, 04-Квіт-13, 01:20
 
lyudmilaДата: Четвер, 04-Квіт-13, 12:59 | Повідомлення # 5
Група: Редактор
Повідомлень: 67
Нагороди: 3
Статус: Відпочиває
Я вже писала про фальшиві партизанські загони, які були створені фашистами на території України в квітні 1942 року. В літературі є інформація про них щодо Сумської області. Верніше, це були невеликі групи, які входили до села і робили те, про що Ви, пане Борисе, пишете. Теж саме робили люди Таранущенка до березня 1943 року. Сталін і Гітлер - дві сторони однієї медалі, два плюгавих тирани, які мріяли захопити весь світ. Доктриною більшовиків була світова революція, експорт революції в інші країни. Гітлер поставив собі за мету підкорити весь світ Третьому Рейху. У обох тиранів було безліч хвороб і фізичних вад, що відбилося на їхній поведінці. Більшовицька партія називалась Російська соціал-демократична робітнича партія, коли її створив Ленін (про нього окрема розмова), а гітлерівська отримала назву націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини. От і виходьте з цього. Методи пропаганди, виховання дітей і молоді практично були одні і ті ж. У нас піонерські і комосомольські організації, у німців - гітлерюгенд, дівочі і юнацькі організації, схожв галстуки на дитячих шиях. Я поділяю думку Віктора Суворова про те, що Сталін планував першим вдарити по Гітлеру. Річ у тім, що удвадцяті і тридцяті роки минулого століття в Україні, як і в Радянському Союзі
в цілому, були підготовлені бази для ведення партизанської боротьби у випадку
війни. Готувались не лише диверсанти, а й командири майбутніх партизанських
загонів. Однак у 1937-1939 рр. більшість організаторів цієї справи були
репресовані, а партизанські бази знищені, або переобладнані для інших потреб.
Історики пояснюють це тим, що в країні було проведено колективізацію,
індустріалізацію та велику чистку. Внаслідок індустріалізації Червона Армія
одержала значну кількість найсучасніших озброєнь. Так виникла теорія про
можливість бойових дій «малою кров’ю на чужій території». Ведення партизанської
війни на землях України та Білорусії не передбачалось. Основу ж для майбутнього
партизанського руху було ліквідовано як не потрібну.Так що з початкомвійни, який відзначився хаосом, см’ятінням і безладдям, організацією
партизанського руху одночасно займались обкоми партії, обласні управління НКВС,
політуправління і розвідувальні відділи фронтів та армій без узгоджень і
координації дій. Все це відбувалось і в Чернігівській області. Великі партизанські з`єднання мали номери військових частин, а командири - генеральські звання, їхні заступники - офіцерські звання. Так що партизани стали диверсантами в тилу ворога. Не розумію, чому для Вас окупанти не вороги? Їм було байдуже до місцевого населення, яких вони вважали нижче будь-якої тварини. У сільських хатах солдати водночас жерли, мочились, і справляли інші свої потреби, не соромлячись жінок, дітей, стариків, а потім палили їх. Я нічого не можу простити німцям, нічого. В моїй сім`ї всі чоловіки були на фронті. Мій батько був кадровим військовим. Від них я багато чого знаю. Важливо пам`ятати, що першими в нашу країну вдерлися німці. Два тирани поставили на карту життя мільйонів людей, які навіть уяви не мали, що на них чекає. Але німці відчули Другу світову війну лише в лютому 1945 року. Радянські солдати, коли ступили на землю Рейха, не палили села, не кидали живцем у вогонь дітей і жінок. Так, гвалтували, вбивали чоловіків, які із гітлерівськими гаслами кидались на них. Ще раз повторюю: війна - це безспощадність, жорстокість, ненависть і велика кров.Тепер відносно Руху Опору в Європі. Окрім підпільних організацій там діяли партизанські загони. В Югославії, Франції, Данії, інших скандинавських країнах вони наносили окупантам відчутних ударів. Мені пощастило знати деяких наших земляків, які воювали в лавах європейських партизанів. Я писала про них, чим пишаюсь. Їх вже немає на цьому світі, а деякі склали свої голови на чужій землі в 1943-1944 роках. Не можна виправдовувати злочини гітлерівців в нашій країні, ставлячи на противагу сталінські репресії. Німці пішли за Гітлером. Історики засвідчують, що 100 тисяч громадян Німеччини перебували у концтаборах. Скільки з них було антифашістів, невідомо. Більшість із в`язнів - карні злочинці, сексуальні збоченці, каліки тощо. У сталінських таборах перебувала майже половина всього населення СРСР. В роки війни загинуло 26 мільйонів людей. На долю України припадає 2,5 мільйонів загиблих військовиків і 5,5 мільйона жертв мирного населення. У сумі - 8 мільйонів людей. У сумній статистиці кількості воєнних жертв Україна займає перше місце. У Чернігівській області було знищено 127 778 людей і вивезено до Німеччини на каторжні роботи 41 478 людей. На фронтах війни загинуло 134,5 тисячі людей. Ось чому я не простила і не прощаю німців, як би вони там не спокутували свої гріхи. І останнє: не треба кидати до однієї купи різні і неоднозначні відрізки нашої історії періоду Другої світової війни, не треба змішувати діяння чекістів-палачів і діяння тих, хто добував цінну інформацію у ворога для нашої перемоги, не треба приписувати злочинні діяння партизанам, не розібравшись у суті справі. Чому німці, маючи краще озброєння, ніж у партизанів, не йшли на них, а розправлялися з місцевим населенням? А тому, що виконували наказ Гітлера про залякування місцевого населення, аби воно не поповнювало партизанські лави. Комуністична ідеологія, як і фашистська, має бути засуджена. Але наші військовики і партизани воювали не за ідеологію, а за свою країну. Я знаю, що кажу. Поставимося до них з пошаною.


Все життя займаюсь краєзнавчою бібліографією, історичним краєзнавством
 
LegendaryДата: Четвер, 16-Квіт-20, 09:39 | Повідомлення # 6
Група: Читач
Повідомлень: 6
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
роботи видатного українського скульптора Інни Коломієць (1921-2005).Томувпевнено кажу: в минулі роки не замовчувалась Корюківська трагедія, як й інші
 
Форум "Сіверщини" » Блоґи "Сіверщини" » Людмила СТУДЬОНОВА » ЗЛОЧИНИ, ЯКІ НЕ МАЮТЬ СТРОКУ ДАВНОСТІ (спалені фашистами села і міста чернігівщини)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: