| lyudmila | Дата: Четвер, 30-Вер-10, 15:58 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 67
Нагороди: 3
Статус: Відпочиває
| * * *
В Єлецькому монастирі Тимофій Левчук зняв кілька епізодів фільму «Родина Коцюбинських» за сценарієм Олександра Левади.
Народний артист Радянського Союзу, лауреат Сталінської премії Володимир Бєлокуров, славу якому принесла роль Валерія Чкалова, грав жандармського офіцера на прізвисько «Морда», який таємно спостерігав за будинком письменника Михайла Коцюбинського. Але робив це в заростях соняхів, що виросли на городі співробітників читального залу обласної бібліотеки імені Короленка під монастирськими схилами. Володимиру В’ячеславовичу було далеко за шістдесят. Кілька спекотних днів літа сімдесятого року актор ховався у бібліотечних соняхах, а його знімали. Опісля Тимофій Васильович почаклував у монтажній, і глядачі не помітили, що жандарм «Морда» робив свою справу далеко від будинку класика української літератури.
У ролі Віталія Примакова знявся Олексій Локтєв, молодий московський актор, якого полюбили мільйони глядачів за ролі у фільмах «Прощайте, голуби» і «Я шагаю по Москве». Волею режисера Левчука Віталій Примаков тікав від переслідування поліції через Єлецький монастир, точніше, біг по кам’яній монастирській огорожі, яка знаходилась в стані тільки-но завершених бойових дій з використанням артилерійських снарядів. Було боязно за актора. Але Олексій Локтєв гідно справився із усіма дублями.
Одного разу кіношники перекрили вхід до монастиря. Знімалась сцена маршу роти військ часів Першої світової війни. Масовка була в одностроях. Всім солдатам наклеїли однакові вуса і це робило їх близнюками. Тимофій Левчук сидів на шезлонгу і керував процесом.
А влітку 1971 року в Чернігівському кінотеатрі імені Щорса відбулась прем’єра фільму «Родина Коцюбинських». Ми з моєю подругою Олею купили квитки і зручно примостилися на другому ряду у червоному залі кінотеатру. З собою принесли велику авоську з абрикосами, яку Оля приладнала на спинку крайнього вільного крісла, що було праворуч від нас у першому ряду. Вийшло так, що її могли бачити члени президії, яка складалась із поважних людей - Тимофія Васильовича Левчука, Ірини Михайлівни Коцюбинської, Броніслава Миколайовича Брондукова, керівників Чернігова. Акторів Олександра Гая і Руфіни Нифонтової (у фільмі - подружжя Коцюбинських) не було.
Але ніхто, окрім актора Брондукова, виконавця ролі Миколи ІІ, наші абрикоси не помітив. Йому добре було видно, як я діставала фрукти з авоськи, кілька штук передавала Олі і процес поглинання плодів починав приносити нам задоволення. Жестами, з лукавою посмішкою, він показує, що дуже хоче приєднатися до нас. Я також жестами запитую, як це зробити. Оля додає, що поруч з артистом сидить Ірина Михайлівна. Операція передачі абрикосів може завершитися неприємностями. Броніслав Миколайович піднятою рукою окреслив політ плоду над головою, аби він впав біля його ноги на підлогу. Все це Брондуков робив так кумедно, що ми ледь стримували сміх. Коли ж Броніслав Миколайович відчув, що глядачі в залі звернули увагу на його маніпуляції жестами і вже не слухають виступаючих, він став серйозним, склав руки на столі, як школяр за партою, і став сама уважність. До того ж, Ірина Михайлівна суворо подивилась на актора. Коли ж вона повернула голову в інший бік, Броніслав Миколайович встиг підморгнути нам і показати великий палець.
* * *
Анатолій Львович Шостак обіймав посаду Чернігівського губернатора з 31 серпня 1878 до 28 липня 1881 року. Він був троюрідним братом Софії Андріївни Толстої, дружини Льва Миколайовича Толстого, тайним радником і камергером. У 1863 році ним захопилася сестра Софії Андріївни Тетяна Андріївна Берс. Софія Толста називала його пустодзвоном.
Тетяна Берс та Анатоль Шостак зблизилися у Петербурзі, куди дівчина приїздила з батьком. Після цього Анатоль Львович почав відвідувати Ясну Поляну, де нарочито упадав за Тетяною Андріївною. Лев Миколайович відчув фальш з боку Шостака і домігся того, аби він залишив його маєток. Епізод захоплення Тетяни Берс Шостаком Толстой поклав в основу роману Наташі Ростової з Анатолем Курагіним, який в чернетках «Війни і миру» названий Анатолем Шимко.
Пустодзвонство Анатолія Шостака, в чому його звинувачувала Софія Андріївна Толста, відбилося і на його діяльності як управителя Чернігівської губернії.
Все життя займаюсь краєзнавчою бібліографією, історичним краєзнавством
|
| |
| |
