Днями працювала я з книгою вибраних творів Петра Стебницького (1862-1923) - відомого діяча кінця ХІХ - початку ХХ ст. Він був не лише політиком, а й блискучим публіцистом та літератором. До видання увійшли нариси політичного життя Росії за 1907-1918 рр. Один з них має назву «Думська хвороба». Навожу витяг з цього твору: «Як я ще жив у селі, то чув, як старі баби, було, розказують, що кожного чоловіка спокушає на гріх свій особий чорт, а коло кожної духовної особи приставлено аж дванадцять чортів. Коли це баби казали правду, то виходить, що найвища духовна особа в Росії - Державна Дума, бо до неї приставлено… Пуришкевича. Нема того дня, щоб Пуришкевич не спокушував Думу на гріх, дратуючи її своїм поводженням, як розбещений школяр дратує свого вчителя. Коли ви чули, як лаються на ярмарку перекупки, то то проти Пуришкевича - дитячі жарти. Як горохом обсипає він лайкою Думу, її предсідателя і всіх, хто сидить лівіше від нього. Гляньте на нього в таку хвилю, - то, певно, скажете, що то людина божевільна: скаче, верещить, чіпляється до ораторів, перебиває промови, трохи-трохи не дражниться язиком та не крутить кругом дулі… Та ще він не один: те саме, тільки, звичайно, тихше, роблять його підпомшники з «союза русского народа». Що вже не робила Дума, щоб їх утихомирити та присогласити до спокійної роботи, - не бере! Якось депутат-селянин дорікав їм, що, мовляв, вони - дворяне та графи, а поводяться гірше ніж п’яні мужики в шинку. І нічого! Проковтнули та й знов!.. Тільки один спосіб і єсть: як уже в Думи не стає терпцю, вона бере тих Пуришкевичів за вухо та й виводить на який час постояти за дверима, щоб прохолодились. Попереду виводили по одному, а далі - то довелось вже тягти по троє разом…». Петро Стебницький пояснює таке становище в Думі тим, що Пуришкевичі не сприйняли царський маніфест 17-го жовтня 1905 року про надання свобод народові і таким безладдям хотіли, щоб уряд закрив Думу. Ну, чим наші «опозиціонери» не послідовники Пуришкевича і його компанії? У нарисі «Своя хата» Петро Стебницький каже: «А проте пора українцям будувати свою хату! Так пора, - що аби лиш не було пізно…».
А нашим «опозиціонерам» дуже хочеться війни. Згадайте, як раділи більшовики, коли розпочалась Перша світова війна? Ленін тоді проголосив: «Превратим войну империалистическую в гражданскую войну». І ще одне гасло: головне в’язатися у бійку, а там подивимося. Товаришка Тимошенко поїхала до Німеччини начебто на урочистості, присвячені нагородженню польського прем’єра якоюсь там престижною міжнародною нагородою. На телеекранах поруч із червоною «опозиціонеркою» видно було товариша Немиру. Вони прибули до Німеччини після того, як проти неї ГПУ порушила кримінальну справу. А сьогодні радіо проінформувало нас про загрозливі слова польського політика пана Шиманського на адресу нашої країни. Мовляв, Україна матиме різні міжнародні санкції, якщо Тимошенко заарештують. Ця дама зайвий раз продемонструвала свою зневагу до власного народу. Згадаймо, як вона з Путіним на спільній прес-конференції у Москві на весь світ принижувала президента Ющенка, а цим самим і всю країну. Тепер Тимошенко зробила теж саме. Хоче світові довести, що вона дисидентка, що її переслідують з політичних мотивів.
По кримінальній справі Тимошенко проходили колишній прем’єр України Лазаренко і головний інтендант російської армії Олійник. Обидва - у в’язниці, а наша «опозиціонерка» - на свободі. В Інтернеті є сайт «Агентство Федеральных Расследований (www.FLB.ru)». 10 жовтня 2001 року тут було опубліковано статтю Євгена Кондратова «Принцесса оказалась лишней». Дозволю собі ось таку цитату: «В свое время Юлия Тимошенко была правой рукой премьер-министра Украины Павла Лазаренко, находящегося сегодня под стражей и США, и была центральной фигурой выстроенной им “системы”. Попав под угрозу уголовного преследования на Украине, Тимошенко стала резко менять свой имидж, превращаясь из - первой и единственной на просторах СНГ “женщины-олигарха” в политическую оппозиционерку, “страдающую за свои убеждения”. В отличие от Ющенко, который сторонится резких оппозиционных шагов и занимает выжидательную позицию, Тимошенко занимает более радикальную позицию, и буквально навязывает себя в политические партнеры популярному экс-премьеру. В окружении Тимошенко полагают, что она всерьез рассчитывает принять участие на следующих президентских выборах на Украине и одержать на них победу. Говорят, что к услугам “газовой леди” - финансовые ресурсы “клана Лазаренко”, аккумулированные на иностранных банковских счетах. Однако ни Россия, ни США не собираются потакать ее политическим амбициям. Активная политическая игра Юлии Тимошенко в равной степени не устраивает ни Москву, сделавшей ставку на Леонида Кучму, ни Вашингтон, склоняющегося к поддержке Ющенко. Юлия Тимошенко оказалась в этом споре “третьей лишней”, а тянущийся за ней коррупционный шлейф еще долго будет нести за собой опасность судебного преследования - как с российской, так и с американской стороны".
Коментарі, гадаю, зайві.

Людмила Студьонова