| lyudmila | Дата: Середа, 14-Квіт-10, 15:08 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 67
Нагороди: 3
Статус: Відпочиває
| Російський історик - енциклопедист
Сьогодні в Україні ім’я Олексія Леонтійовича Нарочницького, на жаль, практично невідоме. Його наукова діяльність була тісно пов’язана з радянською дипломатією. Він був визнаним спеціалістом з питань міжнародних відносин. Носив дипломатичний титул радника першого класу. Вважався неабияким експертом-консультантом Міністерства закордонних справ. Як історик Олексій Леонтійович входив до складу комісії при МЗС СРСР з видання дипломатичних документів. Упродовж 1960-1972 рр. він, обіймаючи посаду відповідального редактора, сприяв підготовці до друку восьмитомного видання «Внешняя политика России ХІХ – начала ХХ вв.» Вченим написані книги з історії колоніальної політики європейських держав і США на Далекому Сході у ХІХ-ХХ ст. Він основний автор колективної монографії «История дипломатии», написаної у розпалі Другої світової війни. У 1957 році призначений редактором щойно заснованого журналу «Новая и новейшая история».
Подвижницька праця О.Л.Нарочницького відзначена Державною премією СРСР та орденом Трудового Червоного Прапора. Його обрано академіком АН СРСР. У 1974 році Олексій Леонтійович обійняв посаду директора Інституту історії Радянського Союзу АН СРСР. Наприкінці 40-х рр. він працював тут старшим науковим співробітником. Так Інститут став останнім місцем його служби історичній науці.
О.Л.Нарочницький відомий і як педагог. Певний час він очолював кафедру нової історії Московських педагогічних інститутів ім. М.Потьомкіна та В.І.Леніна. Викладав доцент, а згодом професор, Нарочницький і в Академії суспільних наук при ЦК КПРС.
Напередодні Великої Вітчизняної війни Олексій Леонтійович готував істориків у МДУ ім. М.Ломоносова. Разом з історичним факультетом був евакуйований до Ашхабаду (столиця Туркменії). За прискореними програмами навчались його студенти. Після складання іспитів виїздили на фронт. Ті, хто повернулися додому, незабаром стали відомими вченими – істориками, викладачами педагогічних вузів. Кожний з них своїм поважаним вчителем називає і донині Олексія Леонтійовича Нарочницького.
Таким він був і для його дочки, Наталії Олексіївни, випускниці Московського державного інституту міжнародних відносин, відомого російського історика, політолога, доктора історичних наук, старшого наукового співробітника Інституту світової економіки і Міжнародних відносин РАН. Наталя Нарочницька визнаний спеціаліст з історії та економіки США і Німеччини. З 2003 р. – депутат Державної думи Російської Федерації. Пізня дитина своїх батьків, народжена 23 грудня 1948 року. Дружина Олексія Леонтійовича Лідія Іванівна Подолянина - Нарочницька під час війни пройшла складними шляхами партизанської боротьби як дочка свого батька Івана Дем’яновича Подолянина, прапорщика російської армії, повного Георгіївського кавалера...
З раннього дитинства Наталя Олексіївна зростала в сім’ї, де панували добрі відносини, заохочувався потяг дівчаток до вивчення іноземних мов (тому вона володіє чотирма мовами), гри на фортепіано, навіть до класичних танців на зразок менуету. Чули дівчатка і українську мову. Адже Олексій Леонтійович народився у Чернігові., а дитинство його пробігло у селі Волосківці Менського району, де похований його батько. Академік розповідав дочкам про чернігівські яблука, які в народі називали путинкою. Він любив на московському базарі купляти сало, завезене українськими жінками. Жартував з ними по-українськи. Перш ніж купити улюблений продукт, Олексій Леонтійович підпалював сірником шматочок – перевіряв на запах, чи не від кнура сало.
Олексій Леонтійович вчив дочок, що жінка повинна бути і матір’ю, і дружиною, і рукодільницею, і господаркою, яка вміє накрити стіл. Сам любив поратися на дачі і привчив до цього своїх дочок. І вони тепер тут вирощують дивовижні квіти.
Ми достеменно не знаємо, в якій родині виріс Олексій Леонтійович Нарочницький. Проте впевнено можемо сказати, що потяг до наукової діяльності він відчув під час навчання в Чернігівській трудовій середній школі, котру закінчив у 1924 році.. Тому влаштувався до міської публічної бібліотеки, нині обласна ім. В.Г.Короленка, яка мала багаті книжкові фонди. Наступним кроком була служба в Чернігівському окружному архівному управлінні.
Вищу освіту здобував на історичному факультеті Київського університету, де йому пощастило слухати лекції Михайла Грушевського. Цим він пишався все життя. На другому курсі Олексій Леонтійович написав наукову роботу на тему «Дела о плодородии земель Новгород - Северского наместничества за 1787-1796 гг.» і 1928 р. опублікував її. Потім був переїзд до Москви, де пройшло все його наукове і приватне життя.
Деякі російські політики стверджують, що академік Нарочницький віддано служив радянській епосі. Проте членом КПРС він став лише 1961 р. Коли його шестирічна дочка Наташа прочитала на плакаті слова: «Защитим социалистическое Отечество» і запитала, чому саме «социалистическое», Олексій Леонтійович відповів: «Яка різниця, яка вона – Вітчизна, якщо ворог напав? Хиба до революції ми так само не захищались?» Він любив свою землю, шанував історію рідної країни і свої енциклопедичні знання віддавав служінню історичній науці.
Все життя займаюсь краєзнавчою бібліографією, історичним краєзнавством
|
| |
| |
| Василь | Дата: Середа, 14-Квіт-10, 21:56 | Повідомлення # 2 |
 Редактор
Група: Головний редактор
Повідомлень: 243
Нагороди: 7
Статус: Відпочиває
| Цікава доля. Одне незрозуміло -- чому ж Наталія Нарочніцкая, депутат Госдуми Росії, так не любить Україну? Чи й вона любов розуміє якось по садистськи? Зрештою, вона, бідака, певно, так досі й не знає, що вулиця, на якій жив її батько в Чернігові, знову стала Мстиславською...
|
| |
| |
