| lyudmila | Дата: Неділя, 04-Квіт-10, 13:25 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 67
Нагороди: 3
Статус: Відпочиває
| Той, що вивів людство до зірок
Сергій Павлович Корольов увійшов в історію вітчизняної та світової науки як головний конструктор перших у світі штучних супутників Землі та космічних кораблів. Під його керівництвом Група вивчення ракетного руху ще 17 серпня 1933 року запустила першу радянську ракету. Потім був Реактивний науково-дослідний інститут, звідки Корольова у 1938 р. заарештували. Звинувачення оголосили стандартне - «вредительство в составе антисоветской организации». Засудили на десять років ув’язнення. У 1940 році строк зменшили на два роки і перевели до конструкторського бюро за колючим дротом, яким керував відомий авіаконструктор Андрій Туполєв. За роботу важливого оборонного значення Сергія Павловича достроково визволили. Як стало відомо пізніше, Берія клопотав за нього перед Сталіним. У вересні 1945 року Корольова відрядили до Німеччини, аби він вивчив досвід гітлерівських інженерів. Додому він повернувся в січні 1947 року. З того часу починається робота Сергія Павловича над конструюванням власних ракет. Випробування ракетних апаратів показали, що міць Збройних Сил СРСР збільшилась у багато разів. У 1957 році було успішно випробувано ракету «Р-7», яка незабаром вивела на орбіту перший у світі штучний супутник Землі. 12 квітня 1961 року ця ж ракета забезпечила політ Юрія Гагаріна. На ній увірвалася у Всесвіт перша жінка-космонавт Валентина Терешкова та Олексій Леонов, котрий у березні 1965 року здійснив перший у світі вихід у відкритий космос. На жаль, цей успіх був останній у житті великого конструктора. 14 січня 1966 року Сергій Павлович Корольов помер.
Все життя він був засекреченою людиною. І лише після його смерті стало відомо, що народився Сергій Корольов в Житомирі в сім’ї вчителя російської словесності Першої чоловічої гімназії Павла Яковича Корольова. Із своєю дружиною Марією Миколаївною Москаленко він познайомився під час навчання у Ніжинській вищій школі. Вона була місцевою, а Павло Корольов приїхав до Ніжина з Могильовської губернії що в Білорусії. Дівчина не приймала його залицянь і не хотіла виходити за нього заміж. Однак її батькам Павло Корольов здався підходящою кандидатурою в чоловіки, і вони заставили дочку підкоритися. Рід Москаленків походив з козаків, ніхто з них не був кріпосним. Сім’я жила заможно, володіла магазином. Бабця Сергія Корольова проявила неабиякі підприємницькі здібності. Діставшись до Петербурга, вона домовилась про поставки солених ніжинських огірків до столу Його Імператорської Величності.
Сергій народився, коли молода сім’я Корольових вчителювала в Житомирі. Павло виявився мужчиною питущим, грубим, вживав при дружині нецензурну лексику. Марія Миколаївна не витримала і в 1908 році з маленьким сином повернулася до батьків. Вони зайняли її сторону. Коли Павло приїхав миритися, батько Марії зустрів його біля воріт і сказав, що він свій шанс загубив. Марія Миколаївна залишила сина на руках матері і батька, а сама поїхала до Одеси, де влаштувалась вчителькою словесності. В роки радянської влади вона викладала українську мову. У 1914 році Марія Миколаївна забрала сина до себе, а за два роки вона вдруге вийшла заміж за Григорія Михайловича Баланіна, директора Одеської портової електростанції.. Сергій називав вітчима батьком. Вони жили на берегу Чорного моря, але Сергій мріяв не про далеке плавання, а про авіацію. Сімнадцятирічним хлопцем розробив свій перший проект літака. Чи був то вплив не забутнього дитячого враження, коли у 1913 році в небі Ніжина побачив груповий політ, в якому брав участь уславлений російський пілот, автор «мертвої петлі», Петро Нестеров? Тепер вже нікому ні підтвердити, ні спростувати це. Тільки поїхав Сергій Корольов до Київського політехнічного інституту, аби набути необхідних знань на відділенні авіаційної техніки. Щоденно ходив вулицею, де мешкав його батько з новою сім’єю, але так ніколи не зустрівся з ним. Після другого курсу перевівся до Московського вищого технічного училища ім. М.Баумана. Тут йому пощастило зустрітися з видатним теоретиком космічних польотів К.Ціолковським. Після бесіди з ним Сергій Павлович сказав: «Я готувався літати на літаках, а тепер вирішив літати на ракетах». І він домігся свого. Правда, Сергій Павлович конструював і запускав ракети, а літали на них інші.
Більше в Ніжин він ніколи не приїздив. Хоча тут здобув початкову освіту. Спочатку Сергійка вчив дід Микола Якович і баба Марія Матвіївна, яка добре грала на скрипці. У будинку Москаленків бували представники ніжинської інтелігенції. Особливо близькими були стосунки хлопчика із дядьком Василем Миколайовичем Москаленком, студентом Ніжинського історико-філологічного інституту. З містом його дитинства зв’язувала мама, котра не одноразово приїздила сюди, в рік арешту сина жила тут, а потім листувалась із Лазаренками – родиною свого двоюрідного брата. Значно пізніше, після смерті Марії Миколаївни, з Ніжином потоваришує дочка великого конструктора від першого шлюбу Наталя Сергіївна.
Коли батько залишив сім’ю, вона розірвала з ним будь-які стосунки. Розповідають, що Сергій Павлович плакав, якщо Наташа кидала телефонну трубку, коли він дзвонив їй з Байконуру, аби поздоровити з днем народження. Зустрічалися вони рідко. Не було Корольова і на весіллі доньки. Лише з роками, після ряду трагічних випадків, які відбулися в її житті, Наталя Сергіївна по-іншому подивилася на свого батька. Відгукнулась на листи школярів із Ніжинської середньої школи №14, які просили допомогти з експонатами для майбутнього музею С.П.Корольова. Його відкриття відбулось 12 квітня 1977 року. Наталя Сергіївна часто приймала гостей у своїй московській квартирі. Даючи інтерв’ю, доктор медичних наук Наталя Корольова неодмінно теплими словами згадує свою бабусю Марію Миколаївну, ніжинських родичів і підкреслює, що великий конструктор космічних кораблів Сергій Корольов починався в Ніжині.
Все життя займаюсь краєзнавчою бібліографією, історичним краєзнавством
|
| |
| |
