Наші північні сусіди пишаються своєю культурою і наукою, не замислюючись над тим, хто саме з конкретних людей приніс славу Росії. У більшості своїй ними були і є особистості українського походження. Ми з гордістю можемо констатувати, що серед них - наші земляки, народжені на чернігівській землі. Саме про них я хочу розповісти, не додержуючись хронології і алфавіту прізвищ.
ЧЕРНІГІВСЬКА КАРМЕН
Вона народилася на Сіверянській вулиці в Чернігові в родині Олександра Амфіяновича Тищинського – голови Чернігівської повітової земської управи. Його дружина, на прізвище Дельмас, мала французьке коріння. Подружжя виховувало семеро дітей. Любочка – наймолодша. Батько встиг влаштувати її до Чернігівської гімназії, але не дожив до того дня, коли Любочка успішно її закінчила. Помер 28 січня 1896 р. Поховання відбулось біля Воскресенської церкви. Могила цього славного чернігівця збереглася до наших днів.
Як не важко було родині, Люба Тищинська закінчила Петербурзьку консерваторію 1905 р. по класу співів. Вийшла заміж за Павла Андреєва, володаря чудового баса-баритона. Їх обох запросили до “Нової опери” А.А. Церетелі. Любов і Павло Андреєви – солісти опери. А потім – Театр Солодовнікова в Москві, Київський оперний театр, оперна сцена Народного дому, Петроградський театр музичної драми, “Російські сезони” Сергія Дягілева, організатора гастрольних подорожей російських співаків. Любов Олександрівна і Павло Захарович виступали на одній сцені із Федором Івановичем Шаляпіним. Співали у Монте-Карло, в Парижі, інших європейських містах.
Афіші прикрашало ім’я Любові Дельмас. Для сценічного іміджу вона обрала прізвище матері, а в історію вітчизняного мистецтва увійшла як Андреєва-Дельмас Любов Олександрівна.
9 жовтня 1913 р. сталася в її житті вікопомна подія. Прем’єрну виставу опери “Кармен” на сцені Музичної драми в Петербурзі відвідав відомий поет Олександр Блок. Головну партію виконувала Любов Дельмас. Вистава мала гучний успіх. Нарешті Блок побачив на сцені справжню Кармен, сповнену живого вогню і пристрасті. Таку, яку уявляв собі з повісті Проспера Меріме.
Записи в його щоденнику засвідчують, що поет палко закохався. В його душі сталося чудо, яке надихнуло поета на безсмертний цикл поезій “Кармен”, присвячених Любові Дельмас. Біограф О. Блока Володимир Орлов писав: “Была ли она хороша? Бог знает, теперь установить это трудно. Сохранившиеся фотографии довольно плотной дамы (не в ролях, а в жизни) признаться, не позволяют догадываться о бушевавшей в ней “буре цыганских страстей.” Я узнал её уже пятидесятилетней женщиной, у которой от блоковской Кармен остались разве что медно-рыжие волосы. А ведь были же и «зубов жемчужный ряд» и «певучий стан» и «хищная сила» прекрасных рук”.
Після прем’єри “Кармен” Блок втратив голову. Шукає із співачкою зустрічей, пише їй анонімні листи. Упродовж березня 1914 р. поет переживає неабиякі душевні муки. Послав троянди і три томи своїх творів за назвою “Собрание стихотворений”. Так Любов Дельмас дізналася, хто ховався за анонімними листами.
Володимир Орлов, біограф О. Блока, вважає, що їх платонічне кохання закінчилося 27 березня 1914 р. Поет зателефонував співачці і наступного дня вони зустрілися. А ввечері написав вірш “Ты как отзвук забытого гимна…” та “О да, любовь вольна, как птица”
До червня вони не розлучалися. Поет записує у щоденнику: “Она вся благоухает. Она нежна, страстна, чиста. Ей имени нет…”
Обоє перебувають у любовній лихоманці, не згадуючи про свої обов’язки стосовно власних сімей. Любов Олександрівна змушена брехати чоловікові. В такому ж становищі і Олександр Блок, одружений з Любов’ю Дмитрієвною Менделєєвою – дочкою видатного вченого-хіміка.
Все обірвалося раптово. Любов Олександрівна сказала, що жахається своєї любові до нього. Була занадто ніжною. І тут він згадав про дружину – на кілька місяців забув про неї. Вночі Дельмас зателефонувала Блоку: ніколи не забуде поета, він – переворот в її житті. А вранці 7 червня 1914 р. вони прощались. Співачка поїхала до Чернігова, щоб розібратися в собі, Олександр Блок – в Шахматово. Звідси летять листи до Чернігова. В них надія на щастя. Але вистачило місяця розлуки, щоб Блок відчув різницю їхніх душевних світів, понять і смаків.
Поступово Блок і Дельмас перетворилися на добрих знайомих. До самої його смерті у серпні 1921 р. співачка турбувалася про побут поета. У жовтні 1920 р. востаннє поет подарував Любові Олександрівні збірку своїх поезій “Седое утро”.
Вона повернулася до свого чоловіка Павла Андреєва. Він любив і тому простив. Жили у Ленінграді. Співали в опері. Викладали в консерваторії. Він – професор, вона – доцент. Під час війни працювали у фронтових бригадах, залишаючись у блокадному Ленінграді, знесилені голодом і хворобами. Любов Олександрівна врятувала свого чоловіка від смерті.
По війні концертна діяльність подружжя припинилася. Андреєви, як і раніше, викладали в Ленінградській консерваторії.
Павло Захарович помер 15 вересня 1950 року. Серце співачки зупинилося 30 квітня 1969 року.
Існує думка що виконання партії Кармен – перший і єдиний успіх Любові Дельмас на сцені. Інші ролі не мали ніякого резонансу. Дев’яносто років спливло з тих пір і важко що-небудь заперечувати або стверджувати. Адже записів голосу Любові Олександрівни не збереглося. Напевно ніхто і не робив.
Безперечно одне: Олександр Блок зробив безсмертним її образ, назавжди прославив її ім’я, котре починалося на затишній Сіверянській вулиці губернського Чернігова.
Продовження буде