| Шкурко | Дата: П'ятниця, 29-Вер-17, 08:11 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 188
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
| Наявна система землекористування є архаїчною і, як виглядає, все йде до того, щоб її закріпити.
Дивним здається в наш інформаційний час вдаватися до методів багатовікової давнини в справі державного землеустрою - дроблення сільськогосподарських земель на ділянки в натурі для приватизації.
У підсумку така система призведе до ситуації, коли земельну ренту отримуватиме якесь число землевласників, а не всі громадяни відповідно до задекларованого в статті 13 Конституції України: «Земля, її надра… є об’єктами права власності Українського народу». І головне - закріпиться експортоорієнтований сировинний характер господарювання з вирощування монокультур та негнучкою системою обігу земельних ділянок (паїв).
У цьому зв’язку зринають з пам’яті шевченківські рядки:
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
Справді, стрімко зникаємо…
Бачиться принципово інший варіант: розпаювання без виділення в натурі з видачею сертифіката кожному громадянинові та з гарантованим нарахуванням щорічної ренти. Реалізація цього потребує проведення регулярних переписів населення та інвентаризацій земельних ресурсів.
Переваги такого варіанта землеволодіння полягають в мотиваціях громадян до:
- пошуку ефективного землекористувача ( щоб отримувати якомога більшу ренту );
- безпосереднього формування бюджетів усіх рівнів з рентних доходів громадян;
- цінування громадянства, лояльності до Держави;
- турботи про своє здоров’я, піклування про батьків і рідних ( зі смертю громадянина сертифікат анулюється );
- дітонародження ( бо вони матимуть гарантований дохід );
- охорони довкілля ( бо кожен метр квадратний землі є твоїм ).
Економічна доцільність такого землевпорядкування полягає також у реальності залучення коштів іноземних суб’єктів, від яких уже зараз немало заявок орендувати землю. Наприклад, такі кошти потрібні для створення льонарського кластеру, без якого галузь не можливо відродити. Вирощування льону-довгунця, його первинна переробка, подальше виробництво проміжних матеріалів, випуск кінцевих товарів, - а тільки такий комплекс може забезпечити конкурентоздатність галузі, потребує величезних інвестицій в новітню техніку, технології, інфраструктуру, що за наявної системи землекористування є проблематичним.
Натомість пропонована система землеволодіння мотивує громадян до формування ефективних органів державного управління загалом і, зокрема, в царині державного землеустрою та землевпорядкування всіх земель, а не лише сільськогосподарських. У результаті держава зможе гарантувати ведення господарювання на землі будь яким користувачам, вітчизняним та іноземним, на конкурентних засадах. А це, в свою чергу, спонукатиме претендентів на набуття такого права до подальшого ефективного господарювання в його вищих організаційних формах, зокрема й кластерних. Такі, як відомо, є спрямованими першочергово на розвиток внутрішнього ринку.
Таким чином, пропонована філософія землекористування передбачає:
загальнонародну (державну) власність, тобто виплату компенсації нинішнім власникам паїв;
гарантування отримання ренти кожним громадянином;
прозорий ринковий механізм набуття права землекористування для резидентів будь яких організаційно-правових форм ( від сімейного фермерства до агрохолдинга);
доступ до набуття права землекористування нерезидентам;
гарантування прав землекористувачів.
Оскільки проблематика загальнонародної власності і функціонування влади тісно пов’язані, дана пропозиція передбачає зміну владної парадигми з подоланням усіх наявних вад:
відчуженості народу від землеволодіння і від влади, безвідповідальності влади;
зрощення влади з бізнесом, корупції;
відсутності незалежної судової гілки влади.
Отже, має бути докорінним чином змінена виборча система в бік професіоналізації роботи депутатів усіх рівнів.
|
| |
| |
