15 червня в читальному залі Ніжинської міської центральної бібліотеки була відкрита фотодокументальна виставка «Українська Друга світова», підготовлена Українським інститутом національної пам’яті за участі Центру досліджень визвольного руху.
Експозиція складається з 24-х стендів, де представлені матеріали, що відображають сучасний український погляд на події Другої світової війни.
Одним з розробників експозиції є представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області Сергій Бутко (про це зазначено на банері, але нема на сайті УІНП).
Виставка «Українська Друга світова» налаштовує на деякі  висновки, адже від початку Другої світової війни (1939-1945) пройшло 77 років.
По-перше,виглядає некоректною сама  її назва, адже Україна не вела зі світом ні другої, ні першої воєн.
Як засвідчують наведені факти, відносно найбільших людських і матеріальних втрат зазнала Україна, яка на 1939 рік фактично не мала державності, а була поділена між сусідніми країнами: Росією, Польщею, Угорщиною, Румунією. Те, наскільки серйозно готувався до світової війни один з двох найбільших агресорів Росія (СРСР) свідчать масштаби чисток на українських землях у 30-х роках, тобто втрати українців ще до війни обраховуються мільйонами.
Цявеличезна «нічийна» територія  і була обрана світовими потугами для розгортання театру воєнних дій протягом шести років.
Виглядає, що і зараз  сильним світу цього, серед яких ті ж дійові особи–країни: Росія, Німеччина, Великобританія, Франція, США, вигідно далі підтримувати цю державну невизначеність України попри 25-літній період її формальної незалежності. Адже і зараз на нашій території зійшлися геополітичні протиріччя,
за які знову розплачується Україна - людським життям (уже близько 10 тисяч убитими), біженцями  (десь 3,5 млн. осіб), розрухою, втратою території.
Промовистий приклад розіграшу «української карти» в інтересах геополітичних гравців – референдуми (а правильніше сказати реалізовані політтехнології) в Нідерландах і Великобританії.
І останнє, якщо Україна зазнала таких втрат, стала засновницею ООН, уперше (!) в світовій історії відмовилася від ядерного озброєння, то чи не час поставити питання про включення її до постійного складу Ради безпеки ООН?