реклама партнерів:
Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS



  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Модератор форуму: Шкурко, Василь, Ігор  
Порядок, заведений боєм годинника
ШкуркоДата: П'ятниця, 27-Лис-15, 20:50 | Повідомлення # 1
Група: Редактор
Повідомлень: 188
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
Історичні паралелі
Чехи та Українці пов’язані спільною державністю. Підкарпатська Русь входила до складу Чехословацької республіки у роках 1918-1938. На відміну від галицьких і волинських українців , які перебували у той самий час під польським ярмом у Другій Речі Посполитій, закарпатцям велося добре.
Зараз чимало українців із Закарпаття працює у Чехії, загалом ставлення до них добре аби тільки вони себе такими ідентифікували.
Мова
Коли говориш у магазині у Карлових Варах по-українськи часто продавчині переходять з російської на українську. Мовні відмінності були однією з причин розлучення чехів і словаків перед входженням до євроспільноти.
Знайомий чех поділився враженням від мовної ситуації на Україні. Зокрема його здивувало спадання української мови  із заходу на схід через поступово більшу суміш мов  - української з російською.
Російська мова є також обов’язковою, на відміну від української та чеської, під час обслуговування на Міжнародних авіалініях України на відтинку Київ –Прага . Багато повчального надає нам чеське телебачення . Перебуваючи у готелі за кількадесят кілометрів від кордонів Чеської республіки  з Польшею та Федеративною республікою Німеччина, серед трьох десятків каналів не знайшов жодного іноземного, не рахуючи Євроньюс французькою (мабуть задля солідарності у зв’язку з терактами у Парижі).
Українська мова звучить з радіопередавача Радіо Свобода, який розташований у Празі.
Загалом чеська мова багато в чому  подібна до української. Тому опанувати елементарне спілкування не складає проблем для тих, хто шанує мову нашої держави.
Присутність росіян
Вона давня і глибока. Особливо це зримо у Карлових Варах. У колишньому Карлсбадені відпочивала російська знать. Нині тут розташоване Генеральне консульство Російської Федерації, навпроти якого пам’ятник  Карлу Марксу  засвідчує його тут перебування. На  вулиці Московській у Карлових Варах   розташований храм  Петра і Павла РПЦ.
Промовистий історичний факт : під час першої світової війни  австрійська влада засудила до страти (!) настоятеля цього храму, але потім обміняла на главу УГКЦ Андрея Шептицького.
У приватних розмовах чехи нарікають на надмірну присутність росіян, вважають роки 1968-1993 російською окупацією. Російський вплив відчувається і в телепередачах, що демонструють російські документальні фільми, у наявності кількох тенденційних каналів у телемережі  Карлових Вар.   Звісно, у туристичних місцях пояснювальні надписи подаються крім чеської ще й російською та англійською чи німецькою. Проте, останнім часом чи не другою за чисельністю туристичною спільнотою у Чехії стають китайці.
Золоті руки чехів
Так люблять характеризувати чехи свою традиційну прихильність до  ремесел, інженерії. Пояснення тому відкрилося у Музеї гірництва та ремесел у м. Пршібрам, південніше Праги. Тут з незапам’ятаних часів  люди добували  руду і майстрували з неї знаряддя. Тут же видобували золото, срібло, олово та інші метали, з яких майстри робили прикраси і вжиткові речі. Отже у цьому міститься й  розгадка знаменитого богемського кришталю – адже  він містить олово.
Жінки не відставали від чоловіків – ткали, пряли, шили –все це йшло як на внутрішній , так і на зовнішній ринки. Порівняйте ці заняття з нашим хліборобством  ще з трипільських часів. Хоча за впорядкованістю сучасних  сільськогосподарських угідь позаздрити чехові може будь-який успішний український фермер.
Порядок, заведений боєм годинника
Дороги у Чехії в ідеальному стані, навіть у сільській місцевості. Ремонти доріг проводяться безперервно.
У містах гребуть, метуть, мостять. Припускаю, що крім людей азійської зовнішності чимало й нашого брата.
Працювати чехи починають із 7-ї ранку, після роботи сидять у ресторанчиках, яких скрізь багато.
У той же час  порядок, розмірений режим життя, спокій ніби зависли у повітрі. І тут також розгадка не забарилася – вона на слуху.
У будь-якому містечку на центральній площі є вежа з годинником – на будівлі міської ради, церкви. Щоп’ятнадцять хвилин чути удар мелодійного дзвона -  раз, двічі, тричі, чотири рази. Години відбиває дзвін нижчого тону. І так впродовж доби. Це нагадує людям про плин часу, його безкінечність й  миттєвість водночас.
 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: