Ніжинознавство поповнилося щойно виданою у Краматорську накладом 3 тисячі примірників книгою «Хроники Нежинской крепости и Свято-Богоявленской (Замковой) церкви». Автори її Уривалкін А.Н. і Раєвський В.А. У присвяті зазначається «Всем, кто чтит и любит свою Родину посвящается».

Зважаючи на місце і мову друку, а також значний як на теперішні скрутні часи тираж, книгу призначено насамперед російськомовному читачеві і не тільки, мабуть, на сході України.

Я ж прочитав її з фахово-краєзнавчим інтересом. Історія, як відомо, повторюється, але не вчить. Тому й очікував винести від прочитання якісь уроки, висновки.

Звісно автори від своїх порад утрималися. Зроблено ґрунтовний виклад фактів, який досить легко сприймається, і все. Висновки роби сам, читачу!

Поділюся своїми.
Насамперед, роль Православної церкви під час визвольних змагань -  в особах ніжинських благочинних (протопопів) Филимоновича і Адамовича – на користь Московської держави, а не своєї. Річ Посполита разом з Маґдебурзьким правом пропонувала церковну унію. Перше сприйняли, друге відкинули. Помилка?

Багато сказано про Чорну раду в Ніжині, яка започаткувала Руїну – міжусобицю за гетьманську булаву.
Це нам особливо болить сьогодні.

Польща також пройшла через чвари і зазнала трьох поділів. Сьогодні поляки в Європейському співтоваристві, ми також зробили заявку. Що заважає? У книзі відповіді готової нема. Але вона на поверхні – у звичаях Маґдебурзького права,
яке по сьогоднішньому зветься місцевим самоврядуванням.

Увага! Головне, про що тільки побіжно у книзі, - Маґдебурзьке право базувалося на об’єднанні міських жителів за видами свого заняття у цехи. Тільки членство у цеху давало право займатися професійною діяльністю і торгівлею, брати участь у міському самоврядуванні як своїм голосом, так і внеском. Адже король саме для цього надавав пільги, бо місто було опорою держави. Чи не так і зараз треба діяти?

Спочатку об’єднатися за напрямами діяльності, а потім від цих об’єднань висувати на урядові посади в місті професійних і порядних людей – тих, хто тримає слово, довів своєю успішною діяльністю право обіймати відповідальну громадську посаду. Водночас об’єднання громадян (підприємств) повинне контролювати своїх висуванців. Усе це має відбуватися на основі права прозоро і гласно.

Нинішня податкова таємниця (так звана конфіденційність) явно суперечить принципу декларування майна і доходів та повної сплати податків, як це передбачало Маґдебурзьке право, а до 1917 року і земське самоврядування.

Таку ж утаємничиність у господарсько-фінансових справах зберігає й Православна церква. Ви ніде не прочитаєте, скільки церква отримала доходів і куди вони витрачені.  Чи не в такій віками збереженій системі криється корінь тіньової економіки і корупції, що пронизали усе наше суспільство?
Про це також подумалося, коли перегортав останні сторінки книги, присвячені відновленню богослужінь у Замковій церкві.

Шановні священнослужителі! Ця книга для вас у першу чергу, робіть висновки.