Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS


  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Модератор форуму: Шкурко, Василь, Ігор  
Форум "Сіверщини" » Блоґи "Сіверщини" » Микола ШКУРКО » Право на державну мову і на захист мови бездержавного народу
Право на державну мову і на захист мови бездержавного народу
ШкуркоДата: Вівторок, 16-Лис-10, 18:42 | Повідомлення # 1
Група: Редактор
Повідомлень: 163
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
Про право на державну мову
і на захист мови бездержавного народу

Звернутися до шановного панства читачів моїх заміток мене спонукав звіт про Пленум Наукової ради Національної академії наук України, темою якого було “Українська мова в Україні:сьогодення і перспектива”.
Цей звіт подала газета “Слово Просвіти”, ч.45, 11-17 листопада 2010р., під заголовком “В Україні” чи “на Україні”?
Не буду зупинятися на тенденційності назви статті і запереченні редактора газети права на повноцінне застосування виразу “на Україні”. На цю тему навіть аргументи авторитетного знавця мови і літератури Ігоря Качуровського не беруться до уваги: ні київськими “просвітянами”, ні титулованими науковцями зі столичних вишів та академічних установ.
Симптоматично інше. Безпорадність цих мужів (вираз образний, бо серед мовознавців тепер здебільшого жінки) на 20-му році незалежної України вирішити куди відповідальніше завдання.
А все, здавалося б, очевидно.
Раз у нас є своя держава, то опікуватися вона має мовою свого ж народу, а також мовами тих народів, які проживають на Україні і не мають своєї державності.
Це, зокрема, кримські татари, гагаузи, цигани, караїми...
Щодо росіян, поляків, угорців, румунів та інших, які мають свої національні держави, то це має бути турботою саме тих держав і самих національних громад, а не лягати на бюджет України.
Можливий варіант і дзеркальних міждержавних угод.
Ми відкриваємо стільки-то, наприклад, румунських шкіл, а ви стільки ж українських у себе.
Це ж стосується і глобальних іноземних мов. Чому наша держава повинна популяризувати за свій кошт (!) чужі мови: англійську, німецьку, французьку тощо? Це справа персональна і має оплачуватися з кишені того, хто хоче їх знати. Та чи й треба усім поголовно вивчати іноземні мови, не опанувавши до ладу української державної. Що більш обурливо, то те, що чужим мовам навчають на зросійщених кафедрах іноземних мов, як от у Ніжинському держуніверситеті ім. М.Гоголя.
Якщо вже й говорити про обов`язкове вивчення нами, українцями, інших мов, то це мають бути мови слов`янські. Це мови наших сусідів, споріднених з нами культурно, історично, ментально, врешті перспективою співпраці. Так само як ми розуміємо без перекладача росіянина чи білоруса, має бути при спілкуванні з болгарином, сербом чи поляком. Хоча б на рівні вчителів-словесників та випускників класів із поглибленим вивченням мов.
А от щодо фінансування з бюджету українських шкіл за кордоном — це вже справа очевидна. Ну не хоче Росія, щоб українці там вивчали свою мову і ніхто її не змусить це робити. Чому ж ми фінансуємо з бюджету вивчення російської мови? Хай це робить Росія, якщо вона цим переймається.
Врешті мова — це інструмент економічний. Нам вигідно, щоб у нас були повноцінні українці за кордоном і одночасно громадяни тих держав. З цих людей можна готувати патріотично налаштованих фахівців в умовах глобалізації економіки: дипломатів, менеджерів, економістів, правників, які досконало знають мову, звичаї, умови ведення бізнесу країн, у яких вони проживають. Отже, треба організаційно і фінансово підтримувати діаспору.
Але повернімося до України.
Дивно, але в державі досі не створено (!) центрального органу виконавчої влади у мовній сфері. Тим то у нас від дискусій до діла справа не доходить.
Таку функцію міг би виконувати Інститут української мови НАНУ та кафедри української мови у вишах, що їх є по кілька у кожній області.
Державного статусу та фінансування слід надати також і центрам співпраці з українською діаспорою, один з яких животіє при НДУ ім. М.Гоголя.
Всі ці чисельні мовні інституції не діють тому, що не проведено реформи державного управління у цій сфері та не забезпечено фінансування.
Будемо сподіватися, що блокування вирішення цієї очевидної і нагальної справи керівництвом “Просвіти”, іншими навколомовно-культурницькими, напівгромадськими та державними інституціями буде знято.
А докорінна реформа економічного законодавства (Податкового, Митного та інших кодексів України) дозволить підвести потужний фінансовий фундамент під забезпечення сучасного розвитку української мови поряд з урахуванням мовних інтересів згаданих бездержавних народів, яким долею випало бути громадянами, вірю процвітаючої, України.

 
ВасильДата: Вівторок, 16-Лис-10, 19:58 | Повідомлення # 2
Редактор
Група: Головний редактор
Повідомлень: 243
Нагороди: 7
Статус: Відпочиває
Загалом поділяючи підхід автора до теми мови, хочу наголосити, що такі зміни в політиці -- нормальні для звичайної держави і радикальні для нашої влади -- можливі тільки тоді, коли поміняється влада. Не повірю я, що Колєсніков дбатиме про українську мову, якщо він говорить роійською. І це -- віце-прем"єр українського уряду! не повірю я, що громадянин Ізраїлю Діма Табачнік, що розпалює міжукраїнську ворожнечу, буде домагатися відкриття в Росії наших шкіл пропорційно до російських в Україні.
Але -- з іншого боку -- сидіти і тупо чекати подачок від колєснікових-азарових-табачників, як це робить, на жаль, керівництво наших "нац-дем. сил", також не випадає українцям. Якщо вони діють, а не балякають... Тож принаймні обговорення цих проблем потрібне.
 
ОленяткоДата: П'ятниця, 19-Лис-10, 17:16 | Повідомлення # 3
Група: Читач
Повідомлень: 2
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
До теми. 17 грудня, в день народження класика українського художнього перекладу Григорія Кочура, відбулося вручення новозаснованої перекладацької премії його імені. Розмір премії - 10 тис. грн. Це - на думку чиновників з Мінкультуризму - грошовий еквівалент 50-річної подвижницької праці людини, яка "навчила" української мови Горація, Овідія, Сенеку та інших світочів античности. Заснування премії ініціювала Кочурова родина - син і невістка, яким довелося зіткнутися з абсолютно дикунською протидією у стінах міністерських кабінетів. Скажімо, міністр освіти і науки, чиє прізвище мій шеф з Академії мистецтв України інтерпретує як "Не-Тютюнник", узяв та й запитав: "А кто такой Кочур?"...
Хвала Богові, премію таки вдалося відстояти. Але перед тим, як надати слово лавреатові та його колегам-перекладачам, заступниця міністра культури Вікторія Ліснича забажала поінформувати присутніх, як же гарно Содомора переклав комедії АрістОфана, трагедії ЕврІпіда і дистИхи Катона...
А тим часом українська перекладацька школа (хоча й неабияк проріджена через трагічні втрати останніх років: Анатолій Онишко, Євген Попович, Михайло Москаленко, Анатоль Перепадя, Віктор Коптілов, Володимир Житник...) залишається нині передовим загоном, який боронить нашу мову з усіма її безмежними стильовими регістрами, доводячи її придатність для адекватного перекладу архітворів світової літератури. Попри опір невігласів і профанів, які очолюють у цій державі науку й культуру.
 
ШкуркоДата: Понеділок, 22-Лис-10, 17:37 | Повідомлення # 4
Група: Редактор
Повідомлень: 163
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
На прохання Володимира Ференца з Івано-Франківська нижче розміщаю його відгук на мій матеріал "Про право на державну мову і на захист мови бездержавного народу".

Говорити про проблему державної мови варто завжди і бажано без особливих емоцій, вони заважають системному вирішенню проблеми. Звинувачувати Росію чи теперішню владу , політиків, безглуздо - стан української мова є винятково справою тих, хто нею говорить і не може жити інакше, тобто це справа передовсім етнічних українців. Захищати мову як цінність, що може існувати знеосіблено, як права людини – теж безглуздо. Мову захищають переважно гуманітарії, філологи, це справа висококваліфікованих правозахисників з дипломом юриста і навіть в такому разі можна захистити не мову, а право людей, громадян на спілкування державною мовою і україномовну інформацію, телебачення. Це не є справою політиків, вони лиш можуть допомогти – це клопіт громадських організацій. Жодна організація, навіть така велика як «Просвіта» не повинна мати амбіцій самотужки захистити мовні права українців. Це під силу всім українським громадським організаціям, які діятимуть як система. «Просвіта» лиш може запропонувати матрицю такої системи правозахисного руху за збереження самобутності українців, передовсім мовної. Організації, які відмовляться можна сміло називати чужорідними клонами світових структур і оголосити неукраїнськими. Українці повинні мати громадську правозахисну систему для підтримки «Українського світу» . Перше, щоб захищати мовні права українців професійно і домагатись свого в судах та з допомогою успішних всеукраїнських акцій. В цій справі треба надіятись передовсім на етнічних українців і свідомих громадян іншого національного походження і в жодному разі не звертатись за допомогою до світової громадськості – вона в нашому українстві дуже не зацікавлена. Друге, українці повинні нарешті навчитись вести системний діалог з російськомовним середовищем і тримати тиск апологетів «Руского міра». Основні способи діяльності – правова та інформаційна. Треба досягнути хоч того рівня, який має так правозахисна організація «Рускоязичная Украина» http://r-u.org.ua/ . Я вже про це писав і не хочу повторюватись. На таку справу потрібні солідні кошти, які не дасть малий і середній бізнес, бо його безжально доїть політика. Мусить бути фінансовий фонд, оснований на малих пожертвах українців. Треба знайти менеджерів громадської справи і крок за кроком, але швидко на сучасних високотехнологічних засадах , будувати діючу, а не балакаючу організацію на взірець ОУН, але без військової риторики. Захист мови в тому стані як все є, означає не більше і не менше як інформаційно-визвольну війну і передовсім повернення українського голосу, духу, обличчя центральним телеканалам – це перша неминуча битва, в якій не може програти український дух, інтелект і організація. Друга перемога –це освіта як школа громадянина. Згоден з автором, що мова — це інструмент економічний. Звісно, нам вигідно, щоб у нас були повноцінні українці за кордоном, але ж Росії будь-якій державі світу вигідні зросійщені українці в Україні. Тоді нами легко маніпулювати і ми вже не є світовим конкурентом. Якщо ми подолаємо мовну неперебірливість етнічних українців і в такий спосіб інтегруємо в україномовний простір всі меншини включно з російською, то можна говорити і про гуманітарну експансію з економічним ефектом, як пропонує автор. Моя кума з Сургута могла б вам розказати як ведеться українцям в Росії, майже так як в Луганську. На жаль , створення центрального органу виконавчої влади у мовній сфері нічого не дасть. Мова мусить бути функцією всього без винятків державного механізму і змусити його державно українізуватись може лиш системна дія українців і це можливо, бо українців багато. Таку функцію не міг би виконувати Інститут української мови НАНУ та кафедри української мови у вишах, що їх є по кілька у кожній області, бо це справа правозахисників, а не науковців. Між іншим, у вишах практично немає «Просвіти». Дякуючи авторові за розпочату дискусію, мушу ще раз наголосити –нам не допоможе ні «Захід», ні Америка, ні краща влада. Зроблено все, щоб довести простолюдові, що українцем бути невигідно пожиттю. Треба для початку створити форум спілкування тих, хто з цим не згоден і бачить в цьому шкоду не тільки для українців. Зараз випробування регіоналами як ніколи доречне, бо створює економічний грунт для того, щоб до українців це дійшло, а решта зрозуміли – українці є єдиною захисною силою в боротьбі з економічною агресією глобалізованого світу. Буде погано українцям – будуть бідними жителями колонії і всі решта. Починати тепер доведеться з економічних аргументів за українську мову і громадянський захисний націоналізм на грунті української громади.

 
VolodymyrVДата: Субота, 27-Лис-10, 21:08 | Повідомлення # 5
Група: Читач
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
Підтримую думки автора Шкурка М., і також вважаю за потрібне всім національно-демократичним силам повернути свої погляди на схід і південь України, як найбільш зрусифіковані. Мається на увазі висвітлення сьогодення з погляду історичного минулого, і чому склався такий стан речей, який ми маємо у мовній,культурній та економічній сфері цих регіонів. Тобто, якщо хоча б третина зрусифікованих українців свходу та півдня України, мислила б по-державницькому, то багато наших сьогоднішніх проблем були б не такими болючими.
Повністю поділяю думку автора, про дзеркальне відкриття шкіл з іншими мовами навчання в Україні. Тобто кількість угорських, румунських чи російських - пропорційно складу населення, які вважають себе представниками цих національностей.
 
ШкуркоДата: Понеділок, 29-Лис-10, 09:45 | Повідомлення # 6
Група: Редактор
Повідомлень: 163
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
Відгук Віктора Яковича Баранова на матеріал Миколи Пантелійовича Шкурка
«Про право на державну мову і на захист мови бездержавного народу»

Апелювання Миколи Пантелійовича Шкурка до літературознавця, філолога Ігоря Васильовича Качуровського з приводу вживання виразу «на Україні» потребує деякого уточнення.
За радянських часів правильним вважався саме вираз «на Україні», тобто радянські академіки та Качуровський були в цьому питанні однодумцями.
У 1990-ті роки деякі патріоти почали писати «в Україні». Чому? Бо вираз «на Україні» стали вважати меншовартісним, принизливим для нашої держави. Логіка проста: якщо перед Росією, Францією, Німеччиною та іншими розвинутими країнами ставлять букву «в», то чому перед Україною треба ставити «на»? Оте злощасне «на» сьогодні бачимо лише перед Кубою та Кіпром.
Я радив би вживати обидва вирази – «на Україні», «в Україні». Кому як зручно, хай так і говорить. Провокувати колотнечу з цього приводу означає даремно витрачати свій і чужий час.
Я не згоден з тим, що в наших учбових закладах не треба за державний кошт вивчати англійську, французьку, німецьку мови. Наші учбові заклади на державному рівні повинні готувати випускників, які знали б мови, щоб вести переговори, полеміку з представниками іноземних держав, і мати доступ до інформації, зокрема, англомовної, яка на даний момент визначає пріоритети у науковій та економічній галузях. Нам потрібні досвідчені перекладачі, а не патріарх Філарет, який переклав українською мовою Біблію не з древньоєврейської мови, а з російськомовного варіанту Біблії.
Німецький поет Гете говорив: «Вивчай іноземну мову, і тоді ти краще засвоїш рідну».
У царській Росії дворянство добре володіло французькою мовою. Це ніяк не гальмувало розвиток російської мови. Навпаки, в роки французького мовного засилля Росія дала світові Льва Толстого, Федора Достоєвського, Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Миколу Гоголя.
Миколі Пантелійовичу хочеться, щоб ми вивчали слов’янські мови. Проте сьогодні кожна слов’янська країна думає лише про свій добробут. Економіка, міжнародні кредити, вступ до Евросоюзу та НАТО – ось що турбує наших слов’янських сусідів, а не філологічні дискусії, які після Другої світової війни започаткував у Радянському Союзі головний філолог Йосип Сталін.
Микола Пантелійович пише: «Дивно, але в державі досі не створено (!) центрального органу виконавчої влади у мовній сфері… Таку функцію міг би виконувати Інститут української мови НАНУ та кафедри української мови у вишах, що їх є по кілька у кожній області».
Що таке центральний орган виконавчої влади у мовній сфері? Це великі бюджетні кошти. Це жирні коти, які називають себе неперевершеними знавцями рідної мови. Це громіздкий апарат, який влаштовуватиме гоніння на тих, хто говорить суржиком. Невже Микола Пантелійович хоче віддати владу філологам-адміністраторам, які ладні відгризти людині голову за її кострубату вимову та граматичну помилку.?

 
ШкуркоДата: Вівторок, 30-Лис-10, 10:24 | Повідомлення # 7
Група: Редактор
Повідомлень: 163
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
Економічний аспект у мовній проблематиці можна проілюструвати щойно видрукованою інформацією у газеті “Урядовий кур’єр (26 листопада 2010р., п`ятниця, №222, стор. 8-9).

У статті під заголовком “Особливості національної безпеки: спокуса паспортом” подано порівняльну характеристику забезпечення прав етнічних меншин української і румунської (за даними МЗС України, станом на 2009 рік) - див. прикріплення нижче.

При цьому: українська спільнота у Румунії становить 61 091 особу, (0,3% всього населення країни); румунська спільнота в Україні – 150 900 осіб, (0,3% населення країни) (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року та перепису населення Румунії 2002 року).

Вихід із ситуації сформульовано тут же у розділі “За принципом симетрії”, а саме:
“Україні необхідно виробити нову стратегію у відносинах з Румунією. По-перше, нам не треба відмовлятися від апелювання до міжнародних організацій і систематично продовжувати на всіх рівнях в ЄС порушувати проблему захисту прав румунських українців.”
“По-друге, у проблемі видачі румунських паспортів українцям доцільно застосовувати принцип симетрії.”
“І останнє. Тільки робочі місця і стабільний гідний прибуток може переконати українців: щоб почуватися європейцем, потрібен лише один паспорт — український.”
Як бачимо, це завдання української держави, незалежно хто посідатиме чільні місця у МЗС, МОН України, інших державних інституціях. А формує владу сам український народ.

Додатки: 3897716.pdf(52.8 Kb)
 
ІгорДата: П'ятниця, 17-Груд-10, 10:23 | Повідомлення # 8
Група: Редактор
Повідомлень: 10
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
Дорогий Миколо Пантелійовичу!

Прочитав і перечитав Вашу статтю про мову. Поділяю Вашу думку, що лише мовами бездержавних народів має опікуватись Україна.
Обурливим фактом вважаю те, що чужі мови викладають у наших університетах російськомовні чи зросійщені професори.
Але щодо вивчення чужих мов, то, на мою думку, воно насамперед відкриває неосяжні скарби світового письменства.

З усіх европейських мов наша мова має НАЙДОСКОНАЛІШУ СИСТЕМУ ПРИГОЛОСНИХ ФОНЕМ (не певен, чи хтось зі шкільних вчителів наважиться таке сказати дітям…, бож усі звикли до переваг російської мови…), тому українець не має жодних проблем, скажімо, з італійськими ДЖ (giorno) та ДЗ (azzurro) і може правильно вимовляти Г в англ. "hobby", нім. "Hamburg" і т. п.

А щодо можливости створити якийсь громадсько-науковий орган для рятування нашої мови, то мені - з чужини - тяжко про це судити. Був би радий, якщо б така можливість існувала.

 
ЛідіяДата: Понеділок, 27-Груд-10, 13:50 | Повідомлення # 9
Група: Читач
Повідомлень: 3
Нагороди: 1
Статус: Відпочиває
Шановний пане Миколо!

Державна мова Німеччини - НІМЕЦЬКА.
У той час як українська молодь (і не тільки молодь) говорить у щоденному житті переважно російськоу мовою, то в Німеччині НІХТО не говорить англійською, а тільки німецькою; проте ця німецька мова дуже засмічена англійською термінологією, тобто численними виразами, що для них існують німецькі відповідники, яких воліють не вживати (!).
Причиною цього є, безперечно, до певної міри і інформаційний гльобалізм, але також комплекс меншовартости супроти США і Росії, який панує в Німеччині вже понад 50 років…
Наслідком такого консеквентно неґативного ставлення до всього німецького і сталося так, що з предмету "англійська мова" учні дістають ліпші оцінки, ніж з предмету "німецька література". Результатом студії під назвою "Піза" (проводиться від 2000 р.) щодо її висновків стосовно німецьких школярів є такий іронічно-гумористичний вираз: "Адам Різе (нім. математик 16-го ст.) радів би, а Ґете - плакав…".

 
ШкуркоДата: Вівторок, 28-Груд-10, 17:46 | Повідомлення # 10
Група: Редактор
Повідомлень: 163
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
Шановна пані Лідіє!
З інтернету довідався, що депутати Бундестагу не підтримали ініціативу Меркель законодавчо затвердити німецьку мову як державну на території ФРН. Чи це так?
 
ЛідіяДата: Вівторок, 28-Груд-10, 17:51 | Повідомлення # 11
Група: Читач
Повідомлень: 3
Нагороди: 1
Статус: Відпочиває
Справді, у липні 2010 президент німецького парляменту д-р Норберт Ляммерт (з партії CDU) запропонував впровадити до конституції німецьку мову як державну, арґументуючи це подібно як у моєму спостереженні, тобто непотрібним вживанням англіцизмів і т.п.!
Але гостро проти нім. мови виступила пані Петра Пав - з партії ЛІВИХ (die Linke). З огляду на вже згадане неґативне ставлення в Німеччині до всього німецького - і до всього "правого"! - можна припускати, що невдовзі нім. мову взагалі викинуть з конституції, але можливо допустять її ще як мову "урядову" (або одну з урядових мов). Щодо пані Меркель, то вона, здається, відчуває велику приязнь до панів Путіна, Медведєва і т. п…
 
StanislavДата: Середа, 29-Груд-10, 09:15 | Повідомлення # 12
Група: Експерт
Повідомлень: 144
Нагороди: 5
Статус: Відпочиває
Пані Лідія, Ви говорите про побут, певно, коли говорите, що німці англійською не говорять. Але звідки тоді англіцизми? У мене враження, що молоді німці поголовно ВОЛОДІЮТЬ англійською мовою, причому на досить пристойному рівні. Зі здивуванням дізнався, що німецька не має статусу в ФРН. Думаю пана Меркель як палкий борець з мультикультуралізмом скоро таки виправить цю ситуацію.
 
ЛідіяДата: Четвер, 30-Груд-10, 16:42 | Повідомлення # 13
Група: Читач
Повідомлень: 3
Нагороди: 1
Статус: Відпочиває
Один з "Друзів Повідомлень" переконаний, що "молоді німці поголовно ВОЛОДІЮТЬ англійською мовою". Це неправда; ніхто не розмовляє по-англ., а про "володіння" не може бути й мови! Це така сама ХИБНА думка, як та, що, мовляв, у Південній Америці, напр., в Аргентині, всі нібито розуміють по-англійському. А насправді ніхто не розуміє (крім, очевидно, тих одиниць, які її спеціяльно вивчали…)
Факт є, що нім. мова - і не лише розмовна мова молоді, а й мова в пресі і т. п. - засмічена такими словами, як job, power, beauty, soft, fashion, know how і безліч інших! Звісно, великою мірою через інформаційний гльобалізм і почуття меншовартости.
Велика помилка і в тому переконанні, що, мовляв, усі українці розуміють російську мову. При цьому забувають про існування багатьох тисяч людей укр. походження, народжених поза Україною, які знають українську мову; натомість російська для них цілковито чужа!!!
 
ШкуркоДата: Середа, 30-Бер-11, 18:30 | Повідомлення # 14
Група: Редактор
Повідомлень: 163
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
Відповідно до Положення про Міністерство культури і туризму України, затвердженого постановою Кабміну України від 08.11.2006 р. № 1566, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення проведення державної політики у сфері культури та державної мовної політики є Міністерство культури і туризму України.
На регіональному рівні функції, пов’язані з проведенням державної мовної політики, здійснюють управління культури і туризму обласних державних адміністрацій.
Вищі навчальні заклади здійснюють освітню, виховну та просвітницьку функції, забезпечують методичний і науковий супровід цих процесів.
Фактичний стан справ із державною українською мовою свідчить, що такі функції державними інституціями належним чином не виконуються. Українська мова відстає у своєму розвитку, що ще більше звужує сферу її застосування. Відповідний контроль за станом державної мови з боку державних контролюючих органів (відомчих та правоохоронних) відсутній.
Та головне, через неструктурованість та незрілість суб’єктів громадянського суспільства (організацій, у статутах яких записано дбати за українську мову і культуру), громадськість майже не впливає на поліпшення ситуації.
Саме у цьому, дезінтегрованності українського суспільства, причина відсталості України не тільки у гуманітарній, але й в економічній та соціальній сферах.
 
Форум "Сіверщини" » Блоґи "Сіверщини" » Микола ШКУРКО » Право на державну мову і на захист мови бездержавного народу
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: