До пошуку відповіді на це питання мене спонукали розмови у місті Нiжинi, особливо в середовищі підприємців, щодо доцільності і справедливості перегляду ставок єдиного податку для підприємців-фізичних осіб.
Справедливіше розглянути питання ширше, враховуючи всі сторони такої важливої справи як наповнення міського бюджету.
Нема у місті людини, яка не була б зацікавлена у його розвитку. Бо це стан обслуговування у медичних, освітніх закладах, порядок та благоустрій у місті, допомога дітям і пенсіонерам, - усім, хто ще не може або вже не може на себе заробити. Це й житлове будівництво, утримання будинків, розвиток водо- і газових мереж, дорожне будівництво і ремонт. Можна ще довго продовжувати цей перелік. А всі справи фінансуються з міського бюджету, який формується в основному з податку з доходів фізичних осіб, що працюють в установах та на підприємствах, податків із приватних підприємців (єдиний , фіксований), плати за землю.
Ніхто крім нас не вирішить наших же проблем. А тому міська влада, депутати міської ради, служби і, в першу чергу податкова, вишукують резерви збільшення надходжень до міського бюджету. І це дає свої плоди, бо водночас суб'єкти підприємництва намагаються збільшити обсяги своєї діяльності. Тобто маємо двосторонній рух.
Щороку, за виключенням минулого, приріст надходжень складав близько 25%. У минулому, кризовому році спрацювали практично на рівні 2008 року. Приріст склав лише 0,3 відсотка.
Проте, в цьому процесі приватні підприємці участі не брали і не збільшували сплату єдиного та фіксованого податку. Приріст забезпечено за рахунок інших джерел.
Адже ставки єдиного податку, які діяли до 01.01.2010 року приймались у січні 1999 року і діяли 11 років. Ставки фіксованого податку переглядались останній раз у жовтні 2002 року. На скільки з того часу виросли ціни, заробітна плата, читачі знають самі з власного досвіду. Аналогічно виросли й потреби бюджетних організацій у коштах.
Одним із принципів податкової системи має бути справедливість. Людина із більшими доходами повинна сплачувати і більшу суму податку. Згідно з даними статистики середньомісячна заробітна плата у Ніжині складає трохи менше 1500 грн. Податок з доходів фізичних осіб при такій заробітній платі утримується в розмірі 15%, або ж 225 грн. Максимальна ставка єдиного податку складає 200 грн., а фіксованого - 100 грн.
Таким чином, аналогічний податок на дохід працівника, який не займається підприємницькою діяльністю, а працює за наймом на підприємстві чи організації при середньомісячній заробітній платі вищий на 10% від максимального розміру єдиного і удвічі фіксованого податків.
Для прикладу, фіксований податок на роздрібну торгівлю на колишньому колгоспному ринку встановлений у розмірі 70 грн., єдиний податок на роздрібну торгівлю ― у межах від 90 до 200 грн., у залежності від розміщення торгової точки. Порівняти може кожен читач сам. Але висновок один – середньостатистичний ніжинець сплачує зі свого доходу до бюджету міста більший податок, ніж будь-який приватний підприємець.
А тепер про міф, який побутує у середовищі підприємцiв про переважну частку сплачених ними податків у формуванні міського бюджету.
Для порівняння наведемо кілька даних. Всього надійшло податків до бюджету міста у 2009 році 48 млн. 695 тис.грн., у тому числі єдиний податок фізичних осіб 1 млн. 431 тис.грн. або 2,9% від загальних надходжень, фіксований податок – 653 тис.грн. або 1,3%. Частка більш ніж скромна.
Для прикладу приведу сплату за 2009 рік податку з доходів фізичних осіб, що працюють в організаціях і підприємствах м.Ніжин (з етичних міркувань назви умовні):
Установа 1 – 3,8 млн.грн.;
Установа 2 – 2,6 млн.грн.;
Підприємство 1 – 2,3 млн.грн.;
Підприємство 2 – 2,3 млн.грн.;
Підприємство 3 – 2,0 млн.грн..
Заради об`єктивності, слід сказати, що Підприємство 1 погасило також борг попередніх років. Більшістю із наведених підприємств сплачено до бюджету більшу суму, ніж всіма підприємцями, які працюють на єдиному і фіксованому податках, разом.
Навіть одне мале підприємство (32 працюючих) яке діє на умовах загального оподаткування, сплатило податку з доходів фізичних осіб ― 55,6 тис. грн..
Щодо Установи 2 та інших вищих і середніх спеціальних закладів, що творять імідж міста, як освітнього центру, то завдяки їх студентству живиться таке ж чисельне торговельне підприємництво, а відтак і бюджет міста. От чи відповідає адекватною вдячністю місто цим закладам? Аж ніяк, бо з десяток років не може агроінститут опорядкувати фасад головного корпусу, а університет ніяк не спроможеться на сучасне книгосховище і не тільки для раритетів.
Такою є правда. Крім того, за даними податкової служби ставки єдиного і фіксованого податків у нашому торговому місті одні з найнижчих в області. Тому прийнявши рішення про часткове підвищення ставок депутати міськради мабуть ще й припізнилися.
Цією статею я не закликаю збільшувати надходження виключно за рахунок підвищення ставок. Але справедливість повинна бути. І платники, які вносять більший вклад у бюджет, мають гордитися цим. А городяни знімати перед ними шапку.
І кілька слів про спрощену систему оподаткування. Це дійсно хороша система оподаткування, але тільки у певних межах. Вона повинна спростити відносини держави і платника за невеликих обсягів діяльності. Проте сьогодні можна привести безліч прикладів, коли прикриваючись підставними псевдопідприємцями ухиляються від оподаткування цілі торгові центри. Це не той шлях спрощення відносин.
Напрошується сам по собі висновок, а чи не краще зробити фіксованою відсоткову ставку податку (приміром 1-2%) з торговельної виручки? Причому для усіх підприємств, незалежно від розміру. Тоді принцип справедливості оподаткування був би дотриманий. А значить були б і рівні конкурентні умови. Не секрет, що останнім часом великі торговельні мережі витісняють з ринку дрібних торгівців. І все було б нічого, якби створювалися робочі місця в інших галузях.
Особливо це привабливо для молоді, яка хоче працювати у більш комфортних умовах, ніж їх батьки, викинуті свого часу з промислових підприємств на базари.
Так само і споживач віддає перевагу тим закладам торгівлі, де забезпечені його інтереси ― є гарантія якості, повернення товару, нижча ціна і т.д.. Чи можливо все це забезпечити на лотках, особливо щодо продовольчої групи товарів?
Очевидно, що суспільству вигідно наповнювати скарбницю за рахунок саме промислових підприємств, які крім згаданих податків з найманих працівників, сплачують ще й податок на прибуток і податок на додану вартість, відрахування в пенсійний та інші фонди. Так, перша вісімка міських підприємств із загальною чисельністю 1750 працюючих у 2009 р. сплатила до держбюджету податку на прибуток і податку додану вартість 12,4 млн. грн. або по 7 тис. на кожного працюючого!
Можна зрозуміти тепер, чому привабливіше виглядають сусідні Прилуки, де є значно розвинута промисловість. І їх відрахування в держбюджет повертаються місту у вигляді дотацій на соціальну сферу (а це не тільки зарплати, пенсії, а й ремонт, будівництво соціальних закладів). Знову ж таки отримані зарплати у промисловості повертаються у торговельну сферу. Удвічі це позитивно, якщо у торгівлі переважають вітчизняні товари.
Тому й повинна б держава стимулювати інвестиції у промисловість, зокрема перетікання торговельного капіталу в промисловий. Як би не так!
Приклад невідшкодування ПДВ і не тільки експортерам (по області такого боргу держави близько 160 млн.грн., а всього по країні 28 млрд.грн.!) свідчить про протилежне. За роки незалежності у Ніжині “зникли” заводи (і їх відома продукція): продовольчих товарів і пивоварний, уся будівельна галузь, а машинобудівні підприємства скоротили чисельність у рази.
З іншого боку перенасичення робочими місцями у торгівлі, що вочевидь у нашому місті, говорить про напругу на ринку праці, особливо для молоді. Це стримує народжуваність, спричиняє міграційну проблему, адже прибульці “осідають” саме на базарах.
Хочу наголосити ще раз, це має бути проблемою влади, а не людей, які часто вимушені ставати дрібними торгівцями, оформившись як підприємці-фізособи. До того ж безправними перед численними контролерами, надавачами послуг і таке інше.
Зниження ж ставок податку (наприклад мінімальна ставка податку 30 грн., при виручці 740 тис.грн., зменшення відрахувань за найманих працівників з 50% до 20% єдиного податку), пропоноване ухваленим Кабміном 27.01.2010 р. проектом Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” є скоріше реверансом у бік гуртових постачальників здебільшого імпортованих товарів, ніж самих підприємців-реалізаторів. Адже в останніх ці знижки нівелюються підвищенням розцінок на оренду торговельних площ, тарифами на послуги, про що скаржилися голови рад підприємців на нараді у Держкомпідприємництві 03.02.2010 р..
Саме про потребу вирішення таких проблем, свідчить утворення при місцевих органах влади галузевих рад підприємців, опрацювання проекту Закону України “Про внутрішню торгівлю”, відновлення роботи над Податковим кодексом. Все це має гармонізувати стосунки у трикутнику: підприємець, податки, бюджет.

М.П.Шкурко,
голова торговельної ради підприємців м.Ніжин