Відразу зазначу, що мова не йде про київського голову Л. Черновецького. Хоча він сповна скористався цим законом. Двічі(!) під час виборів на очільника стольного Києва. Тому й закон. Назва умовна, його можна б назвати і законом Чернігівського. Саме у Чернівецькій та Чернігівській областях відома політична сила на останніх парламентських і місцевих виборах набрала найбільше голосів – знову ж таки завдяки цьому закону з ключовим складником “черні”.

Ще за Середньовіччя, залежних в усьому від феодала простолюдинів називали черню. Звідси й паралель – такий собі опосередкований громадянин-виборець Чернівецький. Це наш сучасник – хтось його називає “мої дєдушкі і бабушкі”, хтось – “маленький українець”.

З історії, зокрема ніжинської, відомо, що ставка на деградовані низи під час, умовно кажучи “демократичних” виборів – безпрограшна. Приклад тому – Чорна рада 1663 р. у Ніжині, яка поклала початок Руїни, та більшовицький переворот 1917 р., успіх якого відбувся значною мірою завдяки розподілу землі (ілюзорному, бо земля була націоналізована, а її просто надавали у користування).

Нині також безкоштовно роздаються земельні сертифікати (чергова ілюзія, бо потім їх так само легко можна буде відібрати). І це ще не все, тому й перегони за маленьким, але чисельним Чернівецьким-Чернігівським головних претендентів на Президенство: хто йому найбільше наобіцяє та нароздає подачок, доплат. Усім відома виплата 1000 грн., яку потім з’їла інфляція.

Нормально, коли кожен громадянин має право формувати владу в обмін на обов'язок наповнювати бюджет держави, тобто сплачувати податки від своїх трудових доходів. Нині такий конституційний взаємозв'язок порушено.

По-перше, багато тих, хто опустився на соціальне дно, як у селі, так і у місті. Але і крім них таких, хто “сидить” на бюджеті, тобто, отримує, але не створює матеріальні цінності, критично достатньо, щоб обрати популіста президентом, депутатом, мером. До них відносяться і всі ті, хто не сплачує до бюджету податки – “законно”, у статусі так званих малих підприємців, а фактично реалізаторів, і “незаконно” – хто надає повсякденно послуги без реєстрації діяльності, починаючи від будівельних і закінчуючи інтимними. Це так звана “тінь”, яка боїться начальників-перевіряльників, на якій розрослася корупція і масові розрахунки “з руки у руки”. Про яке волевиявлення під час виборів тут може йтися?! Окрема мова про тих, хто провадить далеко не малий бізнес, і те, що повинно було б потрапити до бюджету, осідає за його межами. Тим часом країна занурюється у борги. Сумлінних платників податків- виробничників меншає, країна живе за рахунок розпродажу природних ресурсів У фіналі це призведе до квазідержави у вигляді васальної країни афро-латиноамериканського типу.
Маргінального населення для такого результату Україна вже має достатньо і далі збільшує.

P.s. Завершити свої нотатки хочу все ж таки на мажорній ноті – віршем Любові Мови з Ніжина, який присвячено Олегу Тягнибоку.

Я вірю в силу молоду

Народ не опускає руки
Попри усіх знущань, хули,
Бо він здолав важку науку,
Що виведе його з пітьми.

Зростають в нас мужі хороші,
Що вірять в Бога і в народ,
І на майданах не за гроші…
Це їхній поклик – патріот.

Не за посади й президентство
Вони у вірі цій стоять,
А Україну вірно люблять,
Й народ свій хочуть врятувать.

Від олігархів ненаситних,
Що ділять банки, надра, все…
Народ лишилось поділити
За євро, долар… й гривню ще.

Сонце не зайде України!
Я вірю в силу молоду –
Здола неправду Батьківщини,
Змете всю нечисть і біду.