| Шкурко | Дата: Вівторок, 27-Сер-24, 13:19 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 188
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
| Демократичний лад, який будуємо в Україні у формі громадянського суспільства, передбачає наявність його ефективного контролю за владою. Хочу нагадати аксіому функціонування громадянського суспільства: інститути громадянського суспільства (ІГС) не можуть формувати владу і мати владних повноважень, а лише контролювати владу. У цьому їхня діаметральна протилежність від партій, які, таким чином, також є об’єктами контролю ІГС.
Кроком до побудови належного механізму контролю є ініціатива зі створення ІГС у формі Рад Старійшин чи Кола Старійшин. Вона виходить знизу, а завершитися цей процес повинен законодавчим закріпленням на підставі частини першої статті 5 Конституції України («Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування»).
Через відсутність теоретичних напрацювань щодо майбутньої діяльності Рад Старійшин не спостерігається зацікавленості з боку влади в їхніх створеннях в областях зі статусом юридичних осіб з подальшим заснуванням всеукраїнської громадської спілки.
Тому створення Рад Старійшин повинно супроводжуватися досягненням наступних цілей:
- визначенням їхнього місця у взаємодії з управлінською системою держави загалом та на місцевому рівні,
- окресленням завдань та механізму їх реалізації,
- напрацюванням нормативно-правової бази,
- встановленням джерел фінансування.
Після виконання такого «домашнього завдання» з’являться реальні підстави для зав’язання діалогу з владою.
Правовою підставою діалогу є принципи Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки, а саме:
- самоврядності громадянського суспільства;
- рівності можливостей;
- участі та інклюзивності;
- партнерства;
- прозорості та підзвітності;
- взаємної відповідальності усіх суб'єктів реалізації Стратегії.
Тому першочерговим завданням для Рад Старійшин є ініцюювання прийняття Закону України «Про взаємодію громадянського суспільства з органами державної влади та органами місцевого самоврядування» (далі – Закон про взаємодію).
Добірному товариству потрібно ретельно попрацювати над його проєктом!
Досвід участі в різноманітних дорадчо-консультаційних органах при органах виконавчої влади показав їхню неефективність через незадовільне правове забезпечення взаємодії інститутів громадянського суспільства з владою. Навіть останній із законодавчих актів, який передбачає широке залучення інститутів громадянського суспільства до співпраці з владою в утвердженні української національної та громадянської ідентичності шляхом участі в координаційних радах при виконавчих органах державної влади та органах місцевого самоврядування, не уник вад декларативності, тобто необов’язковості його виконання. Адже механізм виконання ЗУ «Про засади державної політики в сфері утвердженні української національної та громадянської ідентичності» прописано в Типовому положенні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України, що містить формулювання необов’язковості:
19. Рішення координаційної ради, ухвалені в межах її компетенції, є рекомендаційними для розгляду та врахування в роботі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування.
20. Пропозиції та рекомендації координаційної ради можуть бути реалізовані шляхом прийняття Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідного рішення.
Відтак діяльність Рад Старійшин повинна мати не дорадчо-консультаційний характер, а контрольно-рекомендаційний.
Причому, рекомендації повинні мати обов’язковий характер щодо їхнього розгляду та надання вмотивованих відповідей. Тобто на ці відносини має бути поширена дія законодавства про звернення громадян.
Забезпечення контрольних функцій Рад Старійшин має дві складові:
організаційну та фінансову.
Щодо організаційної моделі реалізації мети, дехто пропонує утворення верхньої палати ВРУ з представників Рад Старійшин. Це не є прийнятним, оскільки суперечить аксіомі функціонування громадянського суспільства. Можливо розглядати варіант за взірцем діяльності комітетів народного контролю в частині нагляду за всіма управлінськими щаблями органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Свого часу діяльність КНК регламентувалася спеціальним законом. Очевидно, що організаційна складова мала б знайти своє відображення в тому ж таки Законі про взаємодію громадянського суспільства з органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Щодо фінансової складової, то й тут очевидно, що ця робота як державотворча повинна фінансуватися з державного бюджету (окремим бюджетним рядком). Це також має бути відображеним у Законі про взаємодію.
Діяльність Рад Старійшин викликана потребою участі громадянського суспільства в зміцненні керованості державою через слабкість владних інституцій та внаслідок вад політичної системи, загострених війною Російської Федерації на знищення української державності.
Настав час наповнити реальним змістом декларовану владою підтримку розвитку громадянського суспільства задля утвердження української нації як суверена в своїй державі !
|
| |
| |
