| Шкурко | Дата: Субота, 28-Трав-22, 08:44 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 186
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
| 17 травня традиційно пом'янули Тараса Григоровича - біля пам'ятного знаку "Останній шлях Кобзаря".
На запитання: " А чому б не перепоховати Гоголя на Україні?" присутні тут же й відповідь знайшли: "Заповіту не було".
Не те що вірша, як у Шевченка з такою назвою, а взагалі – такої волі. Російська література прийняла Гоголя, а Шевченка - ні, хоч і написав чималенько "черствим кацапським словом» (з листа до Якова Кухаренка 1842 року).
У передмові до другого видання свого «Кобзаря» він звернув увагу на російськомовне домінування в творчості земляків. Насамперед розкритикував Гоголя, протиставивши йому шотландського поета Роберта Бернза: «Гоголь виріс в Ніжині, а не в Малоросії – і свого язика не знає; а Вальтер Скотт в Эдемборге, а не в Шотландії – а може, і ще було що-небудь, що вони себе одцурались… А Борнц усе-таки поет народний і великий. І наш Сковорода таким би був, якби його не збила з пливу латинь, а потім московщина. Покойний Основ’яненко дуже добре приглядався на народ, та не прислухався до язика, бо, може, його не чув у колисці од матері, а Г-Артемовський хоть і чув, так забув, бо в пани постригся… Нехай би вже оті Кирпи-гнучкошиєнки сутяги – їх Бог, за тяжкіє гріхи наші, ще до зачатія во утробі матерній, осудив киснуть і гнить в чорнилах, а то мужі мудрі, учені. Проміняли свою добру рідну матір – на п’яницю непотребную, а в придаток ще і -въ додали».
Тож у світлі процесу звільнення від "московських кайданів" ніжинській громаді настав час критично поставитися до містечкової гоголеманії, зокрема в назвах ( вулиця, площа, університет, бібліотека, крім того два пам'ятники), та більш не наступати на російські граблі.
|
| |
| |
