| Шкурко | Дата: П'ятниця, 30-Жов-20, 13:15 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 186
Нагороди: 4
Статус: Присутній
| Кілька зауваг до спроби дослідження історії самоврядування Ніжина
Вихід давноочікуваної книги про міське самоврядування в Ніжині таки відбувся!
Приблизно такого самого обсягу як і попереднє видання з історії Ніжинського земства і того ж авторства (Дмитренко Н. М., Ємельянов В. М., Діденко Т. О., Кулик В. В.) книга “Органи місцевого самоврядування Ніжина : міські дума та управа ( 1870-1919)” залишає після її прочитання суперечливі враження. Цього разу автори подають свою працю як наукову, в той час як попередня - “Очерки истории Нежинского земства (1964-1918)” позначена була як історико - публіцистичне видання. Таким чином, колективна монографія про міське самоврядування в Ніжині підняла планку вимог.
Почнемо з палітурки. На ній зображено герб міста Ніжин, який не відповідає описуваній епосі. Численні цитування документів подано в дослідженні мовою оригіналу, тобто російською, що не є виправданим. Наукова практика передбачає переклад, і тільки окремі терміни можуть дублюватися в дужках мовою оригіналу. Зрештою, до переліку помітних дефектів праці слід віднести численні мовні помилки в основному тексті - як граматичні, так і технічні.
Що ж до викладу самої теми, то тут також є вагомі зауваження. З огляду на те, що окремі розділи готували різні автори, то в цілому монографія являє собою збірник нарисів, які місцями не мають наскрізного зв’язку. Це проявляється в повторюваннях, дещо розмитій структурі дослідження загалом.
Беручи до уваги важливість теми та піднятий на поверхню документальний фактаж, напрошується висновок про потребу її доопрацювання за ретельно складеним планом та скрупульозного його виконання. Тільки тоді виникне бажання зануритися в аналітичні розмисли за суттю цієї важливої теми.
Вкотре хочеться провести паралелі з монографією Д. М. Чорного
“По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України (кінець XIX - початок XX ст.)”, яку видав Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна ще в 2007 році. Ця книга була перед очима ніжинських дослідників ( про це є посилання в передмові), однак чомусь прикладом вона для них не стала.
|
| |
| |
