| Шкурко | Дата: Понеділок, 24-Чер-19, 12:40 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 186
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
| Будь яка людина вправі вільно обирати собі місце проживання і громадянство. Просто кажучи - брати той чи інший паспорт. Тому для людини все врешті решт зводиться до мотиваційних чинників, як морального, так і матеріального змісту. Для України ситуація взагалі виглядає критично: на тлі демографічного спаду сусідні держави прямо таки вибірково "полюють" на наших співвітчизників.
Під час нещодавнього відвідання Ніжина депутатами Верховної Ради України зав'язалася жвава дискусія під час обговорення економічної проблематики, розвитку підприємництва, мотивації громадян до активності в своїй державі, а не за її межами.
У цьому аспекті виявлено законодавчу прогалину. Чинне законодавство, починаючи з Конституції України, подає розпливчасті визначення прав і обов’язків громадянина, зокрема щодо співучасті його в розподілі доходів від використання природних ресурсів. Не розпрацьовано в нас й норм щодо формування громадянського суспільства , без якого не здійснити побудову суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави Україна.
Зберігається успадкований від УРСР стан відчуженості українця від задекларованого в статті 13 Конституції України засадничого положення про те, що: “Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу” та що: “Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування”.
В основному державному документі формулюванням “Український народ” витіснено на другорядний план формулювання “громадянин України”, а воно має насамперед правове, а не емоційне наповнення. Ні про окремого громадянина, ні про формування в державі громадянського суспільства не йдеться і в Законі України “Про громадянство України” . Це радше інструкція про те як набути громадянство України і припинити його, а не виклад норм щодо стимулювання до реалізації прав і обов'язків громадянина. Тож в умовах олігархічних монополій українець позбавлений будь яких мотивацій і перспектив у своїй державі.
Чи не тут криються першоджерела наших втрат?
|
| |
| |
