Сьогодні загинуло п’ятеро людей на київському Майдані. Се вже не Євромайдан. Се – Майдан крови!
Українські письменники не мовчать. Декого із них арештовано. Зокрема, молодого поета Юхима
Дишканта, мого земляка із Тернопільщини. Свою Заяву оприлюднив Український ПЕН-клуб. Декілька локальних заяв зробила Національна спілка письменників України. Декілька і дуже локальних.
Що мене здивувало найбільше у ці дні? Смерть не здивувала, вона укріпила мене в правильности українського шляху. Тяжкого і кривавого. Завжди. У всі віки.
Мене здивувала позиція НСПУ. На 23-е січня призначено Раду НСПУ, але серед порядку денного немає питання про політичну ситуацію в Україні. Зате аж 4 питання про Майнові справи або ж пов’язані із майновими конфліктами Спілки.
Декілька днів тому до мене зателефонувала відома українська письменниця, яка напівістерично закликала мене приїхати на Раду, бо розкрадають решти спілчанського майна. На моє запитання, чому мовчить вона, письменниця відповіла: Вони мене вбʼють або вбʼють ті, які стоять за ними… Мені прикро, що в часи напіввоєнні, в часи, коли люди гинуть за Українську Ідею, Рада НСПУ збирається вести розмову про Майно.
Я втомився від брехні в Спілці. Я втомився від брехунів у Спілці. Таке враження, що у Спілку прийшли «нувориші», далекі від літератури, аби зайнятися єдиним – довести до абсурду те, до чого   не встигли довести інші.
Я не хочу в цьому брати участи. Мені прикро, що серед Спілчан є мільйонери, які прикриваються Українським Словом, немов би щитом архангела Михаїла.. Мені прикро, що ці люди взагалі потрапили в Спілку.
Виходячи із сказаного, я стверджую, що оголошую індивідуальну війну режиму Януковича. Вмирати не страшно. Страшно жити із кривдою в серці.
Я підтримую тих українських письменників, які в цей страшний і відповідальний момент Істини ділять не Майно, а розділяють Долю України.
СМЕРТЬ ВОРОГАМ !