Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS


  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Модератор форуму: evgen23  
Форум "Сіверщини" » Блоґи "Сіверщини" » Євген БАРАН » НЕСУСВІТНЄ… (есей)
НЕСУСВІТНЄ…
evgen23Дата: Середа, 18-Груд-13, 23:19 | Повідомлення # 1
Група: Редактор
Повідомлень: 39
Нагороди: 5
Статус: Відпочиває
Хочу уникнути слухати політиків. Хочу уникнути слухати про політику. Хочу уникнути слухати про політичну перспективу України.
    Не знаю, чи це так добре, чи так зле. Хочу бути людиною Землі. Але оскільки на Землі жити неможливо, то хочу на іншу Галактику. Кажуть, їх у Космосі є більше, аніж одна.
    Хочу читати вголос польського поета Анджея Бурсу з його віршем про перспективи розвитку малих міст. Особливо доречним є рефрен Бурси: «Мав я в дупі малі міста»…
    Хочу просити політичного притулку. Від того маразму, який називається владою і опозицією в Україні. Бо влада є маразматичною сама по собі й спокон-віків, а українська опозиція – це політичний оксюморон, породжений „відрижкою“ української квазідемократії. Але, оскільки інші Галактики ще не відкриті, житиму в індивідуальній резервації. Чи витримаю? Не знаю…
    Хочу читати Сковороду. Бо він сказав те, що й досі не чують: „Кожен є тим, чиє серце у ньому“. Хочу жити за Сковородою. Не в єшкілєвському андрогіні (це та причина, яка змушує мене мовчати про єшкілєвську навколосковородинівську інтерпретацію), а у внутрішньому визріванні до Божого в собі.
    Хочу вірити, що се Боже в мені таки існує. Інакше, що мене так мордує? Не маю ні заздрости, ні зневаги. Люблю людей. Люблю жінок. Переконаний, що від них тільки світло і добро. А зло і темрява – се вже особливість чоловіча, маскулінна, навіть, якщо нею поглинається жінка…
    Люблю свою дружину і своїх дітей. Як би Ви знали, як я їх люблю!..
    Але чомусь живу не так і роблю не те. Скільки ще так триватиме?
    Хочу жити в селі. Хоч декілька днів, декілька годин, декілька хвилин. Але в своєму селі. В селі своєї памʼяті. У ньому я й живу. Але хочу вирватися за межі памʼяті, і таке просте бажання мені не вдається.
    Хочу мандрувати світом. Не вести передачі про мандрівки світом. А ман-дру-ва-ти!!!
    Хочу читати книги. Як я хочу читати книги у своє задоволення. Я ж так довго читаю їх з обов’язку, і так мало читаю їх із задоволення. А тих книг, які можна читати в задоволення, – океан світла і чистоти…
    Так мало хочу. І так багато не можу. Ніби „кручуся“ як усі, в Україні й не в Україні народжені, але не вдається мені створити той матеріяльний залишок, який би дозволив мені забути про нього.
    Хочу, аби в моїх дітей було почуття вдячности і відповідальности, але не бачу ні того, ні іншого. Знову забагато хочу?
    Хочу, аби мої друзі були моїми друзями, а мої вороги були ворогами.
    Хочу, аби день був днем. І ніч – ніччю. Хочу знати – хто я: Людина Дня чи Людина Ночі. Не так. Хочу знати, що я - Людина Дня не терплю Ночі. Не терплю Людей Ночі.
    Хочу жити. Просто хочу жити, і це мені інколи вдається. Але найголовніше, що я хочу – це просто вранці проснутися, бо дуже часто у мене відчуття, що я не проснуся. А проснувшись, хочу любити світ. Хочу любити жінок.
    Хочу любити свою дружину і своїх дітей. Як би Ви знали, як я їх Люблю!..


Євген БАРАН
 
SergenДата: Понеділок, 31-Груд-18, 13:15 | Повідомлення # 2
Група: Читач
Повідомлень: 36
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
всякое бывает)
 
Форум "Сіверщини" » Блоґи "Сіверщини" » Євген БАРАН » НЕСУСВІТНЄ… (есей)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: