| evgen23 | Дата: Середа, 11-Груд-13, 13:24 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 39
Нагороди: 5
Статус: Відпочиває
| Не писатиму багато, але писатиму конкретно.
Був у неділю, 8 грудня, в Києві. Дякую Богові і тим людям, які зорганізували і забезпечили таку поїздку. Бо мали виїжджати о 21.00, але мене і поета Ярослава Ясінського, який їхав зі мною, не було чомусь у списках. Можу догадуватися: коли записувався в палатці, що стоїть в центрі Івано-Франківська, якийсь чоловік мені сказав: «Не їдьте у Київ. Не з Вашим здоровʼям» Я перепитав: «Ви що, лікар?». «Я не лікар, але не їдьте, – і додав фразу, яка мене дещо здивувала. – Ви потрібні нам тут!» Се було вперше в моєму житті. І вдруге за останні два дні, коли мене переконували не їхати у Київ, аргументація була та сама.
В результаті, ми виїхали о 23.00, бо один із автобусів затримали на штраф майданчику за те, що в ньому виявили зайві два крісла.
Майдан зустрів тиснявою і доброзичливістю. Тільки-но вийшовши із метро «Майдан Незалежності», я вперся очі в очі з паном Сергієм Тарутою, донецьким мільярдером, який вільно собі протискувався межи людьми.
Я не буду коментувати виступи опозиції. Не буду коментувати знесення пам’ятника Леніна. Скажу, що найкраще сприйняв виступ співачки Руслани із її звертанням до пана Табачника і виступ Юрія Андруховича вже після політичної і, як завжди, необов’язкової риторики.
Не буду коментувати і проголошення себе революційним комендантом Києва пана Катеринчука.
Буду говорити за ЛЮДЕЙ, які готові вмерти, але відстояти своє право на Державу.
Шкода, що Янукович не зрозумів наміру людського. Але щось є правильного в тому, що він не зрозумів і не зробив. Як сказав один мій добрий приятель, письменник Василь Бабій: «Бог не допустить, аби вчорашній «гопник» увійшов у історію!» Так розумію, що Бог не допустив.
Я був на у Києві в час „Революції на граніті“. Я брав участь у всіх мітингах 2004-го в Івано-Франківську. Те, що знову побачив у Києві, переконує мене в найголовнішому: ЛЮДИ проросли в такий Національний ГУРТ і таке розуміння Національної Єдности, що його ніхто не в змозі зупинити. Навіть Смерть.
І на завершення. Коли українські вояки в часи революційних зрушень 1917-1920-их років програли битву за Державність, то перед ними в таборах інтернованих виступив Юзеф Пілсудський. Перша фраза його звучала так: «Я Вас перепрошую, панове, я Вас дуже перепрошую, не так мало бути!»
Сьогодні, розуміючи усю відповідальність часу, тверджу, що ТАК НЕ БУДЕ! Українська Держава визріла так могутньо, що цього собі не міг ніхто уявити, – ні путіни із януковичами, ні януковичі без путіних.
Сьогодні маємо бути там, де вирішується наше ЗАВТРА. То ж будьмо ТАМ!
Євген БАРАН
|
| |
| |
| Sergen | Дата: Понеділок, 31-Груд-18, 12:15 | Повідомлення # 2 |
Група: Читач
Повідомлень: 36
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
| всякое бывает)
|
| |
| |
