| evgen23 | Дата: Вівторок, 31-Лип-12, 08:29 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 39
Нагороди: 5
Статус: Відпочиває
|
[size=13]Крок за кроком наближаємося до чергових квазіполітичних грабель. Тут ми справжні мазохісти. Чи справді кайфуємо від суцільного “лохотрону”, який розігрується квазіполітиками? Не знаю.
Так довго і всіма говорилося, що жити треба інакше, а коли оголосили старт новим нібито політичним ігрищам, виявилося, що ніхто з тих, які бавляться у політику, і бавляться серйозно, аж до готовності роздерти один одного, не готовий жити інакше.
Про партію влади навіть не кажу. Тут не може бути змін. Тут “все схвачено”, давно і не нами. Чого вартувала трансляція з’їзду провладної партії із заявами на кшталт “здамо державу під ключ” (напрошується питання який? арештантський?). Не кажу і за список провладної партії. Це треба сприйняти як даність навіть не “хвороби росту”, а “хвороби застою”. Але найсумніше не це. Сумно від того, що усі сили, які рвуться до Верховної Ради, як у “останній смертний бій” є дітьми і онуками навіть не лейтенанта Шмідта, а незабутнього Леоніда Ілліча.
Безперечно, політика у нас давно і міцно перетворилася на бізнес. Тут свої правила, тут свої ціни, тут свої “дебет-кредет”, і нічого ми не змінимо. Навіть з найкращими намірами. Бо наміри розбиваються у тверду скелю кримінальних понять, аж ніяк не у верховенство закону. Зрештою, всі закони ВР останнього двадцятиліття написані тільки “під себе”: хто приймає, той і відстоює якісь свої бізнесові, приватні інтереси.
Нібито опозиція прийшла з “оновленими” списками. Сумно вдруге. Бо хто нас збирається рятувати? “Ба, знакомые все лица?!“ А який шалений торг на мажоритарних округах ішов, коли буквально за лічені хвилини до старту депутатської гонки змінювалися кандидати, а то й виставлялися по два-три у ряд (на виживання). Забули відому приказку: коней на переправі не змінюють. Вирішили зіграти в іншу: загнаних коней пристрілюють, чи не так?!
І найголовніше – від кого збираються ці громадські благодійники нас рятувати? Коли 30 липня відбулася так звана позачергова сесія ВР – хтось пізнав справжню причину скликання службовців цієї контори? – і для годиться зайшла мова про мову, то виявилося, що квазіопозиції не було в залі. І тих 46 голосів, які голосували за скасування квазізаконну, звичайно що не вистачило для зміни ситуації. Бо ніхто і не бажав нічого змінювати.
Ще одна закономірність цих перегонів. Здається усі депутати ( зі стажем і без) втомилися від письменників. Себто, деяким дали можливість посперечатися за “квиток до Раю”, але поставили в такі умови, що й мертвому зрозуміло: вони туди не пройдуть (несподіване зринання кандидатури Марії Матіос у першій п"ятірці "УДАРУ" потребує окремого коментаря).
Чи виграє від цього ноу-хау українська література? Ні. Але й не програє. Бо у депутатство, як у ХУІІ столітті, на Січ, пішли невиразні індивідуальності або ж ті, які себе спрофанували роками “патріотичного бродіння”. Про винятки, які можливі, не кажу. Кажу про систему.
Бо усі ці перегони і усі учасники нагадують мені персонажів останнього роману Олеся Ульяненка, тепер розумію – найчеснішого українського письменника доби безчасся – “Квіти Содому”. Навіть не героїв. Персонажів. Яких мають і які мають … І нещодавній політичний колаж із вгаданими обличчями нашої політичної безликости на “Фейсбуці”, попри всю несмачність і вульгарність карикатури, ближчий до істини, аніж мої спроби вирватися із цього кола.
Бо третього шляху для літератора у цьому Содомі – між словом і барикадою – немає. Хіба що той, який обрав Ульяненко, чи той, який обрав Талалая… І це найприкріша правда, яка ще мене мордує і не дає спокійно споглядати оцю величезну узаконену руйнацію моєї державницької мрії.
Висновків не буде. Лише один: ТИ ЗАПИСАВСЯ У НАРДЕПИ?!.
Євген БАРАН
|
| |
| |
