Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS


  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Модератор форуму: Борис  
Форум "Сіверщини" » Блоґи "Сіверщини" » Борис ДОМОЦЬКИЙ » Нестаріючий спомин
Нестаріючий спомин
БорисДата: П'ятниця, 15-Чер-12, 18:33 | Повідомлення # 1
Група: Редактор
Повідомлень: 48
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Нестаріючий спомин

Сьогодні мама показала мені старі підручники з української та російської мови.У неї їх багато, бо 43 роки пропрацювала мовником. Книжки з української, як і «родичі» з російської, були видані на початку 70-х років минулого століття.

Але погляньмо на дизайн, на якість паперу, який використано для друку у кожному випадку. Той, що мав навчати підлітка мові «правильній» - великоруській, укладений у відповідності до завдання кінцевої мети - будівництва комунізму. А тому й мав як зовнішній вигляд так і внутрішній зміст під стать могутньому російському народу.Ось його то образ і починали формувати у свідомості дітлахів-п’ятикласників з пізнання «вєлікава і магучева».

Посібники ж з української мали досить бідненькій та жалюгідний вигляд, вже хоча б через палітурку. Здається, що неначе як паперу на них не вистачило!? Не вірите - загляніть до стареньких книжок з нашої рідної мови, коли зберегли!? П’ятий клас - О.М. Беляєв та колектив, 1973 року видання. Або наступний клас і знов цього ж автора за 1974 рік. На тлі відсутності перепльоту як такого, майже вихолащено український колорит змістовної частини, коли порівнювати з розумною книжкої мови «старшрго» брата. І слава Богові, що хоч куценько, але подаються рядки від класиків, як то Шевченка, Коцюбинського тощо. Хоча є і Сосюра чи Тичина. От тільки рядки цих авторів нажаль не виразні, а заідеологізовані на утопії комуністичних гасел. Натомість на всю розкручено ім’я «великого вчителя та друга дітей» В. Ульянова (Леніна) та комуністичної партії. Але й то не все. Геть же нічого нема про повагу до великої мови того ж таки Кобзаря!

А у підручнику «Русский язык» для 5-6 класу автора М.Т. Баранова з колективом все виглядає по- іншому. І впевненості додають вже з перших сторінок серйозні вправи про багатство, особливості та велич російської мови. Тут і окремі речення, і вцілому всі тексти мають далекосяжну мету - пригнітити бажання учнів наполегливо вивчати мову українську на підгрунті потужної розкрутки «вєлікага язика, на котором разгаварівал сам Лєнін!» Робилось таке з планами на майбутнє, переконливо сподіваючись у перспективі отримати від батьків відмову від вивчення чадом «нєнужного язика». Зовсім як з нещодавнього висловлювання провідника освітянських ідей в уряді.

Можна звернути увагу на маленьку дрібничку, яка не часто фігурує навіть серед фахівців. Йдеться про адресу дозвольної установи щодо використання книги у якості підручника з російської мови в Україні. Отож, щоб знали, що його затверджували і давали згоду зовсім не в Києві, а у Москві. Та ще й у Міністерстві просвєщєнія РРСФР! І невипадково. Адже там добре розуміли, як треба навчати українця, щоб ставши дорослослим йому у крайньому випадку було однаково на якій мові розмовляти.

 
ШкуркоДата: Четвер, 09-Сер-12, 19:55 | Повідомлення # 2
Група: Редактор
Повідомлень: 165
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
Треба сказати по правді, російську мову й літературу викладали у моїй 10-й школі краще за українську ( 60-70-ті роки ). Як зараз - не знаю. Спостерігаючи за контингентом українських філологів, виключно студенток і викладачок, з колишнього Безбородькового ліцею, не переповнююсь оптимізмом. Колись там були Леся Коцюба, Павло Сердюк...
Нині - суцільні лакуни серед борців за рідне слово, тому й не чути голосу вчителя-україніста у місті. Питається, чому? Репресій за "націоналізм" нема, здавалось би - піднось наше! Та ні! Лінуються і бояться, бо так комфортно. Оце і є той невмирущий застій. Тому не нарікайте, шановні, що урізають зарплати, скорочують посади.
За мову, як за будь-яку іншу економічну складову, треба поборотися. І це є питання виживання для кожного, як особистості - як українця, а разом нас - як української нації у глобалізованому світі. Очищення - це процес об'єктивний. За 20 років Незалежності кількісно нас стало менше, а якісно? Гадаю, більше. Тому не за горами поступові якісні зміни у нашому національному бутті. Адже поступово на арену відповідального життя виходять покоління, що зросли під жовто-блакитним знаменом і тризубом, які їм передало наше незнищене репресіями покоління.
 
Форум "Сіверщини" » Блоґи "Сіверщини" » Борис ДОМОЦЬКИЙ » Нестаріючий спомин
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: