| Борис | Дата: Неділя, 20-Лис-11, 18:18 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 48
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
| Золота осінь з «замороженою конституцією»
Осіннє місто. Дивлюсь на обличчя людей. Відчуваю їхній захват цьогорічною осінню. А вона видалась справді золотою і теплою, зовсім як на розкішному полотні Левітана. Навіть традиційну для вересня павутинку мало хто згадує, бо ж «бабине літо» тривало чи не безперервно, з початку вересня і аж до двадцятих чисел жовтня!? Чи не щодня - під двадцять з плюсом.
Випала нагода пройтися парком та побувати у лісі, адже до нього - рукою подати. Цієї пори рідні пенати досить симпатичні. І що найцікавіше - природа на повну живе самостійністю, зовсім без потреби людської допомоги. Тільки не шкодьте!
Навколишнє диво зроблено досить красиво, немов на замовлення і на заздрість «просунутому» дизайнеру!? Так і здається, що весь цей світ краси у очікуванні зустрічі сватів!? Негода як тільки могла, до останнього обходила північну Сіверщину краєм, а тому сонячні галявини дихали щоденно свіжістю, спокоєм і красою, генеруючи стомленим від щоденних соціальних негараздів людям, море позитивних емоцій. І дарма, що дерева, відчуваючи час (адже живуть не за календарем) і без допомоги морозу, який вперше серйозно заявив про себе у перших числах листопада, «оголилися» досить помітно, все одно око радує соковита палітра розфарбованого листя, яке укрило землю прямо під ногами!
Воно і внизу, утворивши розкішне простирадло - жовте, червоне, золоте, бордове, виглядає неперевершено і так просто по-домашньому, як у дитинстві, зігріває душу, створюючи особливої сили комфорт. І так буде доти, поки матінка природа раптом змінить розкішну кольорову гаму парків на м’яку білу ковдру зимового снігу!?
Наразі ж ще є трішечки часу, а тому хочеться просто упасти на цю розкіш жовтня і, розкинувши руки, без кінця дивитись у небо, де так низько і повільно курсують, немов НЛО, дивовижної форми хмари - традиційний елемент неба за мить до Димитрія!
Сусідка каже, що такої пори бувало… І починає згадувати літо, осінь, зиму, весну. І так - 95 сезонів до ряду. Ну, якщо по-чесному, може й не стільки, хоча їй дійсно на підході дев’яносто п’ятий!?
Тема про погоду та клімат у плітках та звичайнісіньких розмовах хоча й не культова, але досить гострою виходить інколи. Чомусь модними стають у народі бажання висловитися саме з цього питання принципово і категорично, навіть з претензіями на роль місцевого пророцтва чи «предсказательства», як каже про таке довгожителька баба Горпина.
Ось чую, як натовп по повній програмі шельмує відомого практичного синоптика В.Лиса з Волині. Обурюються і малий, і старий – не вгадав! Інші ж – не нахваляться місцевим дідом з-за Десни, наче б то визначавшого погоду на день з ранку, виставивши палець на мить у віконце!? Тепер, бідкаються, нема заміни. Виходить дійсно таки, чого тільки не побачиш у природі. Як і у людському житті!? А хіба не так?
Тут і сам пригадав маленьку бувальщину на синоптичну тему з життєвої практики. Коли у 80-ті прибув на педагогічну роботу до віддаленого села Бирина у Новгород-Сіверському районі. Через півтора місяці – свято конституції. Тієї, за якою жили до 1996 року. Її вже й забули, адже маємо власну, яку кожна наступна Верховна рада, як і новий Президент, бажають переробити, бо кажуть, що не така, не підходить!?
Отож і у 2011 не забув про день конституції СРСР - 7 жовтня 1984 року. Ця дата зранку постала перед очима на календарі, але з іншої причини. Мусив привітати зі святом народження доброго товариша.
Вранці, коли розповів у місті знайомим, який день пригадав, де-хто зразу ж вдався хвалити-розхвалювати виписані «брежнєвським» Основним законом «наші» права про працю, про охорону здоров’я, про безплатну освіту!? І яке ж розчарування вловив на обличчі своїх співрозмовників, коли почули від мене зовсім не про гарантії прав, а про «боротьбу з морозом» ломами та кірками на буряковому полі на День конституції СРСР!?
Якраз цього дня зранку 10-градусний мороз прикував до землі солодку сільськогосподарську культуру. Визволяти з полону буряк, за вказівкою райкому, кинули вчителів та учнів. Та чи не найцікавішим виявилось те, що найбільш зручним інструментом у цій вельми патріотичній справі прислужилися черевики!?
Так-так, саме вони, з міцними підборами стали справжньою «зброєю» для переможної війни над суворим супротивником, яким виявився раптовий мороз на осінньому полі. І тільки дитячий аврал вкотре врятував від невтішної перспективи залишитися на зиму під снігом сотні тон буряків, що на ту пору вже ставало закономірністю. Колгоспний лад дихав на ладан…
Але й на те вона погода, щоб нагадувати про себе жартами, зненацька за правилом примх невдячної пані. Наступного дня, коли сонце надійно піднялося над селом, стовпчик термометра сягнув під двадцять теплих осінніх градусів!?
Ось так буває в осінь. А людська пам'ять побачила всякого. Навіть конституцію колись такої величезної країни довелось визволяти з морозного полону ломами, лопатами та міцними дитячими підборами.
|
| |
| |
