| Борис | Дата: П'ятниця, 14-Жов-11, 21:06 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 48
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
| На високому пагорбі, перед першими оселями на в'їзді у село Дігтярівку, що за п'ятнадцять кілометрів від райцентру, кілька рочків тому встановлено дві невеликі мармурові стели. На них портрети головних дієвих осіб -союзників військового протистояння між Швецією та Росією - Карла ХІІ та Івана Мазепи.
Місцина, а це маківка старовинного урочища "Городок", відкрита не тільки вітрам, що дмуть над Десною, а й відповідному сумлінню будь-кого з мандруючих старезним шляхом. Тут, під овіяною козацькою звитягою Дігтярівкою, кожному, хто має бажання вклонитися двом непересічним постатям всесвітньої історії поч. 18 століття, є можливість піднятися на гору, щоб ще раз перейнятися духом днів, коли вирішувалась доля України - чи й надалі - азійщина, чи європейський вибір!? Адже, як не кажіть, а мета то була згенерована не проста - вирвати Україну з обіймів підступної Росії!? На жаль, не сталося...
Сюди, де символічно відтепер зафіксована сучасниками пам'ять про тривожні дні жовтня 1708 року, коли відбувалися зустрічі і переговори двох володарів європейських країн - Швеції та України, ведуть дерев'яні чисельні східці. А на маківці пагорба, над обелісками - Тризуб та герб Швеції!? От тількі хтось маленьке диво сотворив на кшталт колишніх райкомівців!?
Коли за ініціативою відомого політика та громадського діяча і журналіста Віталія Шевченка встановлювалися пам'ятні стели, ймовірніше за все що йому й на думку не приходило, що символи двох держав будуть "вставлятися" та "зніматися" у кишеню утаємниченим чиновником з Новгорода-Сіверського!?
Тому тут ніколи, якщо у команді подорожуючих чи громадських активістів нема з собою діяча від влади, вважайте, не зможете спостерігати меморіальну композицію з головними емблемами - Гербами країн!?
14 жовтня 2011 року кілька районних очільників: від культури, внутрішньої політики на чолі з заступником голови райдержадміністрації та групою самодіяльних артистів у супроводженні сільського голови піднялися на пагорб. Хтось таки не забув вкотре встановити залізні Державні символи!? Дітки, яких привели з місцевої школи, проспівали " Ой на горі та й женці жнуть..." А у клубі було гомінко. Відзначали свято Українського козацтва.
І нехай тільки не взначай згадався Іван Степанович Мазепа у виступі одного із істориків, присутніх з міста у відповідності до протоколу. І вибачимо, що зовсім не йшлося про найважче у історії України протистояння з традиційним "суперником-партнером" - Росією 1708 року!? Все одно новгород-сіверська влада вимушена була піти шляхом, який не схвалюється центральним очільництвом у Києві.
Вони пішли дорогою наближення до духу Івана Мазепи. Вони стояли на горі над Десною і, звичайно що думали у той момент зовсім не про російський газ чи про світовову кризу, на яку очікує Прем'єр!? У них перед очима, нехай на мить, але з'явився палаючий Батурин, а може навіть й божевільний Петро І. Але точно - не сексуально стурбована Катерина ІІ, про яку так часто полюбляє згадувати влада у стародавньому містечку. Бува слухаєш і замислюєшся, ну чому у них така незвична любов до вже згаданих пройдисвітів пізнього російського середньовіччя? За владу цього дня у голос відкрито висловилися школярі. Отакої!?
На молебень, який служив священик Київського Патріархату, вони піти не ризикнули. А дарма, бо ж людей там було зовсім мало, а так і ніхто нічого нікому б не розповів.
А державні символи не гоже носити у кишені, якщо вони мають свою прописку на пам'ятному знаку.
Пам'ятаймо про таке, адже ми українці!
|
| |
| |
