| Борис | Дата: Четвер, 25-Сер-11, 19:12 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 48
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
| Вчора почитав думки народного депутата Олеся Донія щодо проблеми країни, коли «ніхто з чотирьох президентів України не боровся за її незалежність». Звучить жорстко, приречено але справедливо. А шанований молодий політик, як на мене, має рацію.
Отже, якби не так, то 24 серпня і моє місто зустрічало б повноліття омріяної державності зовсім у іншій площині: у морі синьо-жовтих знамен, у відлунні чарівної української музики у різних куточках, у веселому настрої благочестивих мешканців, у відкритому спілкуванні владних очільників у вишиванках на вулицях з городянами… Не відбулось.
Знаю, що всі ці двадцять років знаходжусь серед керманичів, які тримають булаву місцевої влади на різних посадах зовсім без перестороги бути заміненими. Вони насправді такі далекі від української ідеї в цілому, або ж від окремих її складових, як і мій Новгород-Сіверський від Карпат чи Чорного моря!?
Сумно спостерігати, коли стародавнє місто у день найпершого за авторитетом українського свята зовсім позбавлене зовнішнього урочистого настрою. І це - з волі тих, хто не тільки не причетний до виборювання незалежності, але, ще й ставав не раз на перешкоді національно-свідомим патріотам краю втілювати в життя ідеї українства від 1990-х років. Дивлюсь на них і згадую, як вони відкрито піднімали галас на референдумі 1991 року, коли чули агітацію за Україну, за кандидата у президенти В.М.Чорновола, як зривали акції у пекельній виборчій компанії 2004-2005 років. Ці люди, якщо відверто, чітко усвідомлювали свою головну мету - перешкоджати утвердженню української державності і самостійної України на крайній півночі Сіверщини. Тому й зараз, якщо не сидять вдома на пенсії, несуть за пазухою зовсім протилежне словам, які виголошують з трибун!?
Влада у моєму краї, спокійненько переживши два десятки років трьох президентів України з кількома генеральними секретарями комуністичної імперії, так і залишилась непатріотичною. Змінювалися хіба що кілька осіб, але зовсім не у відповідності до політичного забарвлення. Кадри вибиралися все з тієї ж «кузні», сутність якої чітко окреслив один з президентів України, назвавши «короткою лаву запасних» для всіх щаблів управління!? Ось і пішло-поїхало…
Влада помудрішала, навчилась без потреби не перейматися українськими національними святами, а так – тримати ніс по вітру до виконання трафаретних протокольних заходів.
Виходить, що з волі всіх президентів весь цей контингент, далекий від свідомої щирості, відчуває надійну гарантію подальшого фальшивого втілення у життя української незалежності «по-своєму». Отакої!
Гарний приклад - День Прапора. Лукавою промовою керівництво вітає представників апарату, співробітників бюджетних установ, інший люд, залежний за бюрократичною драбиною, таким чином створюючи традиційну масовку, знайому містечку від часів зустрічей у Новгороді-Сіверському Президента-земляка!?
На 24 серпня головні дійові особи теж не пішли шляхом розтринькування «дорогоцінного часу» і не переймаючись поважністю кругленької дати!? Вони традиційно «утрамбували» усі заходи у один день!? Не скасували лише ритуального церемоніалу покладання квітів до обеліску пам’яті загиблих у Другій світовій війні та пам’ятника Б. Хмельницькому.
Вранці святкового дня, здійснюючи мандрівку містом на велосипеді, зустрів його сірим, зовсім не прикрашеним, без святковості та прапорів на вулицях. Тому, мабуть, ще більш гнітючими здалися мені центральні вулиці з калюжами на роздовбаному асфальті, а відсутність сонечка тільки додавало смутку. Лишень маленькі шматочки синього та жовтого полотна на куценьких держачках (знов таки зі спадку минулої доби) на електричних стовпах трьох центральних вулиць, були приречені долею створювати ефект хоч якогось натяку на свято – бо ж не можна зовсім махнути рукою!? А ще півтора десятка Державних прапорів на державних установах та закладах.
Мабуть таке урізане представництво державної символіки у місті, скоріш за все розраховане на геть невимогливого городянина, якій побачивши на майдані Б.Хмельницького біґборд напередодні заклеєний шпалерами з постаттю Президента України, вітаючого з Днем Незалежності, мав би прийти до роздумів щодо присутності у місцевому чиновництві осіб з історичною пам’яттю та відчуттям державотворення.
Тож правий Олесь Доній. Бо після непростих пережитих двадцяти років та кількох доленосних подій на кшталт Майдану 2004 року впевнююсь, що тільки рішучисть молодої генерації націонал-патріотів при владі може гарантувати результат, а так - зміну абсурдної метушні, немов у засмальцьованій колоді карт довжиною у п’яту частину століття!?
Якщо вони незмінні у моєму краї двадцять років і не бажають пристойно відсвяткувати подію народження країни, то що можна про них сказати? Чужі! До того ж периферійній Новгород-Сіверщині є гарний приклад для порівняння. Он як впродовж двох літніх сезонів 2010 і 2011 років «відтанцювали» два гучні свята за російським сценарієм під назвою «Нетлінне «Слово…»!? І гроші знайшли, і бажання продемонстрували, і очі на юрбу засвітили вогниками наснаги «справжнього молодшого брата». Просто неперевершено: прапори, костюми, десятки професійних артистів, музика, виставки сільрад району на пів-міста! А тут раптом – незалежність, як це?
«Хочете, будемо святкувати, - читаю в очах думки одного з обійми владних вельмож, - але так, щоб не здорово, тихо, невиразно. Зберемося у будинку культури, скажемо кілька слів для 155 людей(!!!) у залі на сімсот місць, щось там проспіваємо на «двох державних» мовах і – по хатах! Краще послухаємо тих, що на Печерських пагорбах. Вони ж рекомендують економити, навіть на двадцятій річниці незалежності…»
Прикро, але так вийшло, що у напівпорожній залі «так званих урочистих зборів» дехто з них на сцені, за сценарієм, читає поданий зверху папірець «так званого вітання» громаді, а потім вручає нагороду за звитяжні справи в ім’я Незалежності такій же персоні, що у ту ж доленосну для України пору – 90-ті уславилась спротивом всьому українському!?
[font=Times]
Тому і залишились нескошеною трава за двадцять метрів від щогли на стадіоні міста, на яку влада, затримавши подих, підняла синьо-жовтий Державний Прапор України. Скоріш за все - для мене і моєї родини! Слава Україні!
|
| |
| |
| Stanislav | Дата: Четвер, 01-Вер-11, 10:11 | Повідомлення # 2 |
|
Група: Видалені
| Пане Борисе, можливо час вже місцевим громадам, цеховим громадам, журналістам менше чекати від влади в питанні ну принаймні як святкувати? Так, централізована було б дешевше настругати тисячі прапорців і роздати натовпу... Але чи про це свято незалежності? Зібратися журналістським цехом, знайти приміщення, відсвяткувати громадою і викласти відео про це на Ютюбі. І нехай потім місцева влада ломає собі голову, як вас таких активних і креаьтивних завербувати в агітатори собі, чим вам сподобатися  Одне з найкрасивіших народних свят, які я бачив - це ірландське свято Св.Патріка, яке робиться місцевими громадами по всьому світі і до якого уряд Ірландії практично немає ніякого відношення.
Чому місцева влада посилається на державну, що на Печерських пагорбах в тому як собі святкувати? Знову схоже на "перенаправлення стрілок".
Повідомлення відредагував Stanislav - Четвер, 01-Вер-11, 10:14 |
| |
| |
| Борис | Дата: Четвер, 01-Вер-11, 13:55 | Повідомлення # 3 |
|
Група: Редактор
Повідомлень: 48
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
| Повністю розділяю Ваші зауваження. Скоріш за все, так мали б і чинити ті, хто не бажає себе ототожнювати з вчорашнім совком та теперішніми перевертнями або з п'ятою колоною.
Вся пікантність справи у тім, що , по - перше, не реально "зібратися журналістським цехом...." , бо Ви знаєте, які є проблеми. А по-друге, все ж таки, як не кажіть, а не зручно почуватися, дивлячись як ці люди, про яких я згадую, на всіх рівнях репрезентують саме нашу(!!!) владу!? І , можливо, надовго. Як би то не так, то нехайби вони сиділи, чи стояли. Просто не приємно, бо у такому стані справ всі ми винні ....
|
| |
| |
