| Борис | Дата: Вівторок, 09-Сер-11, 20:51 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 48
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
| .
Сьогодні опинився у саду Дмитра Яковича Самоквасова. Є таке поважне ім'я у сонмі великих українців, яких дала світові Сіверщина. Довго розшукував цей невеличкий шмат поніззя на південно-західній околиці мальовничого села Стахорщина, що розкинулось по обидва боки автомобільної траси Чернігів-Грем'яч. На жодній карті області та України цього меморіального місця немає, як нема ніяких вказівників та інформаційних повідомлень по лінії важливої державної дороги... А дарма!?
Рівно тридцять років тому тут побував відомий український археолог Володимир Коваленко з Чернігова, полишивши за наслідками відвідин невеличкий спомин у вигляді наукової статті у збірнику "Слов'яни і Русь у науковій спадщині Д.Я.Самоквасова" (до 150 річчя від дня народження)-Чернігів 1993.- "Старожитності Чернігово-Сіверської землі в творчій спадщині Д.Я.Самоквасова.
Тож і я, за топографічною картою, компасом та добре виписаним орієнтиром пана Володимира - вирішив будь за що побувати на історичному місці. Адже зі студентської лави знав, що Дмитро Якович народився і провів дитинство на родинному хуторі недалечко від Стахорщини. Мені так само, як і Володимиру Петровичу випала нагода побачити кілька яблунь та груш з саду колись розкішного маєтку. До речі і місцеві пастухи (хвала їм), що якраз присіли перехилити чарчину - Сергій та Мишко - тридцятирічні парубки, допомогли розібратися у пошуках хутора, а вірніше - залишків саду. Одним словом - вдалось відчути енергетику дев'ятнадцятого століття!
Уклонився одному зі своїх попередників по шкільній лаві. Бо Дмитро Якович закінчував ту ж саму школу, що і я - Новгород-Сіверську чоловічу гімназію, яка за совєцької доби мала статус трудової школи, педагогічного училища, школи-інтернату ім. К.Д.Ушинського, яку і я закінчив тридцять два роки тому. Ось так і згадав великого випускника, а разом і своє навчання у стінах іменитого навчального закладу!
|
| |
| |
