| Борис | Дата: Вівторок, 28-Чер-11, 20:20 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 48
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
| Казочка від Азарова
Казав мій друг - старий лікар, що у нас вже давно «на верху» традицією стало грати з народом у «лохотрон», чіпляючи на вуха відбірну локшину. І робиться таке безперервно, у жанрі казки, бо її змалечку полюбляли всі, особливо слухати на ніч.
Як на мене, то найбільш це вдається нашому Прем’єрові Миколі Азарову. Він справді казкар! У нього все виходить просто, не вимушено, від серця. За все життя я почув, прочитав і сам розповів немало сюжетів з цього шанованого у колах малечі жанру. Прийшлось навіть побувати артистом аматорського дитячого театру ляльок! Але на все життя мені запам’яталися казки від моєї бабусі Проні, царство їй небесне. То була супер-казкарка, бо й через сорок років пам’ятаю багато шедеврів старого українського епосу.
А ось у Миколи Яновича, на відміну від моєї бабусі, бачиться інша мета. Він казковий прийом розповіді використовує задля самозаспокоєння, а ще - для публічного озвучення того, що мовляв і у сучасному суспільстві є потреба на жанр, який багато хто вже давно «списав», у зв’язку з епохою комп’ютерів, інтернету тощо. За великим рахунком він і не один такий з високих посадовців. І до нього попередники не цуралися такого прийому, як розповідати казочки з екрану телевізії. І фінансову міць свою, своїх родин, непоказовість побуту малювали наживо, відрікаючись від немаленьких статків та власності, відганяючи комаху рукою з засвіченим годинником за добрих сто тисяч баксів, і про щоденні «прориви» економіки голосно повідомляли, геть забуваючи кинути оком по цінникам ринків… Навіть гостей пробували запрошувати до маєтків, щоб пояснити своє «скромне життя» такими ж проблемами, які супроводжують і нас, простих і смертних!?
Головний урядовець ще не так давно закликав усіх взятися «за лопати», задля походу «на сотки» - для виправлення невтішної ситуації з забезпеченням України харчами на зиму. Щоб гірше не стало!? Тоді, у слід вільнодумству Прем’єра з екрану, на початку посівної компанії, парочка моїх друзів - Степан Митрофанович та Сергій Іванович, яким відповідно 80 і 90 років, взялися за лопати і у поле! Від «них»(це народ так називає різну владу) - всякого можна очікувати!
А ця історія - вже на сон грядущий. Слухаючи на одному з каналів телевізії щиру розмову відомого журналіста з Прем’єром України за годину до полуночі, навіть сон десь упустив із рук, перейнявшись небувалим успіхом співрозмовника на ниві демонстрації особливої методології «пошиття глядачів у дурні».
Отой крилатий вислів, що «я якось непомітно, відкладаючи частину своєї заробітної платні на своєму ощадному рахунку отримав майже мільйон гривень…» - це родзинка, сіль, сутність і обличчя «верхів».
Вони вже іншими не стануть, бо розмовляють тільки з собою, інколи піднімаючи очі на тих, хто у їхній же свідомості ототожнюється як «електорат»!? А електорат, якщо й має до них питання, то лише один раз на п’ять років. Тобто, вистоїмо, кажуть самі собі!?
Пригадав дещо з молодості, бо не спав. Адже прийшлось таки шукати через сорок хвилин після початку задушевної розмови у садочку Кабміну хоч якесь заспокоєння до сну. Так ось - працюючи багато років директором середньої школи разом з дружиною - вчителем іноземної мови, мріяли купити «Запорожець» - було таке авто, вартістю 5100 рублів. Передбачаючи своє молоде невміння зібрати, як казали у Союзі «на книжку» такі шалені кошти, ми застрахувалися на кілька полюсів. Через п’ять років мали б отримати 4500 рублів, тобто не так далеко зупинившись від суми, котру Азаров зумів заплатити за свої перші «Жигулі», витягнувши з кишені місячну зарплатню разом з премією та тринадцятою зарплатою!
За кілька місяців до отримання суми за страховими полюсами - все упало, «виїхавши на Москву» чи осівши у потрібних місцях особливих людей!? Так «Запорожець» для нас і залишився десь «за Дунаєм» у вигляді мрії молодості…
Таким чином, як і кожна казочка, літературне творіння з вуст Миколи Яновича теж має особливі нюанси, пікантні моменти тощо. Здається не зовсім зрозумілою виглядає теза про «непомітне отримання мільйону гривень». Чомусь цей мільйон не «згорів» і не пропав, як у всіх ображених і скривджених, які тільки і покладалися ще кілька років тому на «Юліну тисячу», яку, до речі, не забув саркастично пригадати очільник Уряду України, підкреслюючи не раз невміння бувшої пані Прем’єрки керувати економікою. От тільки чи скористався він цією послугою від пані Тимошенко? У всякому разі - ми скористалися...
Здається, що ця нічна розмова – «гарний приклад молоді», як треба потихеньку, «непомітно» за сорок років наскладати мільйон!!! А то всі хочуть швидко стати богатими! Тож бажаю своєму синові - вчителю першого року роботи у школі, більш розумно розпоряджатися своїми кровними 1200 гривнями, які так само, як і не придбаний батьками «Запорожець», кількісно недалекі від 1500 рублів пана Азарова за радянськіх часів, щоб непомітно, відкладаючи частину заробітної платні, назбирати онукам мільйон у твердій українській валюті!!!.
|
| |
| |
