| Борис | Дата: Четвер, 26-Трав-11, 07:39 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 48
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
| Чи варто ділити «на троіх» рідну історію?
(журналістські застереження щодо ініційованого обласною владою Міждержавного літературно-мистецького свята у Новгороді-Сіверському «Нетлінне «Слово...»)
Не забуваймо, що Москва і не приховує бажання скористатися будь-яким варіантом опанування культурно-історичного простору України, яку вони ніколи не визнають повноцінною партнеркою, без згоди останньої з ностальгічним штампом «про общіє корні»!?
Ось і «Слово о полку Ігоревім» - творіння вітчизняної літератури, у руках відпрацьованої системи опанування духовним українським тереном стає справжнім жупелом!? Спостерігаючи за досвідом сусідів впродовж новітньої історії, ми мали б посилювати національну пильність! Натомість, всупереч здоровому глузду - безклопітно здаємо рідні рубежі, прямо відкриваючи двері замовникам «з-за бугра»!?
Визначено долею
Сама доля надала Новгород-Сіверщині дороговказ до всебічного та неупередженого вивчення власної багатовікової історії дослідниками різних поколінь. Бо на цьому просторі, з найпотужнішим у регіоні енергетичним полем від Київської Русі жили, працювали чи навчалися особистості, імена яких золотими літерами виписані у сонмі великих українських лицарів.
Чи не найпершим достойником зі славного переліку постає у серцях свідомих українців Боян-літописець, воїн, поет, славний муж епохи, яка у літературному описі подій ХІІ століття вимальована красними рядками рим. .
Так. Мова про Київську Русь і про одну з найдосконаліших її літературних пам’яток!? Репрезентуючи староукраїнську літературу,«Слово о полку Ігоревім» отримало потужну і прискіпливу увагу дослідників різних країн, наукових шкіл, напрямків тощо. А на полицях книгозбиралень, за словами поважного українського «словознавця» Бориса Яценка, налічується до 5000 одиниць назв робіт, пов’язаних з давньоукраїнським шедевром. І то добре.
Щоб не стати знаменом українофобів
Отже хочеться висловитися з питання неприпустимості використання різного штибу заходів навколо старої пам’ятки у контексті політичної кон’юнктури, з метою узаконеного проникнення на територію України «українофобської колони» в одязі «носітєлєй русскаво міра». Адже чиновникам обласної влади мабуть відомо, що навколо «Слова…» триває полеміка, ідеологічне підґрунтя якої ховається за лаштунками геть голої тези «спільного шедевру трьох братських народів», як полюбляють висловлюватися про геніальний твір російські, а також «доморощені» історики, що сповідують принципи старої радянської методології!??
Торік влітку, вже відбулась «генеральна репетиція» так званого свята «Нетлінне «Слово», сценарій якого писався у Москві, а тому у місті казали, що для самих чиновників обласного керівництва поява візитерів і прийняття їх владою Новгорода-Сіверського явилася непередбачуваною. Лише сліпі не розгледіли справжньої ідеологічної інтервенції від чисельної делегації маловідомих російських літераторів на чолі з головою(!!!) письменницької спілки Росії, заступником голови «Всемірного Русского Народного Собора» Валерієм Ганічевим з презентацією у Новгороді-Сіверському того ж таки «русскаво міра» через проголошення вітань від Патріарха Кіріла та неодноразових настійливих нагадувань про нестерпність бажань перетворення Новгорода-Сіверського на так званий «город трьох братскіх культур»??? От тільки гості з «білокам’яної» разом зі своїми авторитетними мужами з Києва чомусь забули, що окрім Кіріла є ще і Філарет, теж Патріарх великої Української церкви!?
А ось саме «Слово…», як підмітила одна національно-свідома місцева журналістка, рекомендовано нашим людям, перш за все молоді, «читать на понятном всемі первозданном орігінальном русском язикє???» Чи не цікаво?
Свято для політиків, чи політики для свята?
Що то є «міжнародне свято «Слово нетлінне»? Що тут нове, яке б відрізнялось від вже відомого на кшталт «Сеньківки-2» тощо?
Єдине, що на нашу думку має бути продовженим під державним патронатом після двадцятирічної перерви - це Науково-практична конференція у Новгороді-Сіверському - центрі бувшого удільного князівства у ХІ-ХІІІ століттях всіх зацікавлених у дослідженні літературного творіння та самого міста. Адже на початку 80-х років про необхідність проведення традиційних щорічних наукових конференцій мріяли «хрещені батьки» археологічного підняття з глибин історичного минулого Новгорода-Сіверського покійний вчений Андрій Васильович Куза (Москва) та Володимир Петрович Коваленко (Чернігів)!!! 1989 року, ще за часів совка, без особливої помпезності, по діловому, з великим позитивом, до речі з присутністю кількох десятків вчених, аспірантів, краєзнавців з різних міст тодішнього Союзу вдалось провести такий захід. В наступні десятиліття «пара вийшла», а на продовження розумного починання у місцевої влади не вистачило ані сил, ані бажання!?
Ось на таку реанімацію наукового заходу, апріорі позбавленого провокаційного та заполітизованого змісту, понад двадцять років сподіваються всі, хто причетний до пізнання історії одного з центрів Київської Русі!? На конференцію мали б запрошуватися оргкомітетом, сформованим вченими-істориками Чернігівського педуніверситету та знаними краєзнавцями Новгорода-Сіверського (а не владою!!!), відомі та молоді вчені-славісти з різних країн світу, дослідники-аматори(!!!) І не за ступенем поклоніння ідеалам сучасної російської ідеології і не за величиною кута «зогнутої спини» перед «старшим братом», а на підґрунті наукового інтересу, академічних напрацювань, рівня бажань дискутувати на вічну тему, окреслену більше восьми століть тому у «Слові…»!? Хіба не так?
А «братання» на рівні районної та обласної влади (читай української) з ідеологічними емісарами сусідки за сценарієм, відпрацьованим минулого літа Москвою на Сіверських теренах, по суті допомагає нашим друзям просуватися шляхом до остаточної уніфікації концепції вивчення історії у річищі мислення кремлівських вождів!? Бо ж один з них - Путін уже мав можливість висловитися з теми другої Світової війни, поставивши під сумнів звитягу 10 мільйонів полеглих українців!? А рік напруги для свідомого українства від міністра освіти пана Табачник на угоду Москві щодо так званого перегляду концепції викладення окремих сторінок вітчизняної історії у шкільних підручниках - хіба не свідчення імперських бажань та зазіхань сусідів з північного-сходу?
Краще б допомогли місту вижити
А ще - про доцільність заходу за надзвичайно складних економічних умов району і області, коли рівень життя примушує міркувати з позицій далеких від постійного святкування… Скоріш за все керівництво області, сміливо йдучи на помітні витрати, замислюючи шоу-дійство, недостатньо інформоване про досить занедбаний стан господарства і збіднілий рівень життя переважної частини мешканців Новгород-Сіверщини.
Економіка, втративши можливість зростання під впливом руйнівних процесів часів приватизації та недолугого керівництва місцевих керманичів, ледь животіє, тримаючись «на шиї» малого підприємництва, приватного молокопереробного підприємства, «Заводу будматеріалів», двох лісгоспів та кількох сільськогосподарських підприємств. Бюджетним установам влада району впродовж року не здатна своєчасно сплачувати заробітну платню. І це при тому, що тарифи на воду у місті є такими, конкуренцію яким не завжди складуть великі мегаполіси, в тому числі і Київ чи наш обласний Чернігів!?
А що місто? Воно досить часто ставало втягнутим у різні незрозумілі пропозиції всіляких святкувань, за якими, як правило, наступали будні - сірі, безнадійні і навіть, для багатьох людей - небажані, щоб до них повертатися хоча б у згадці!? Новгород-Сіверський в останні роки разом з зовнішньою привабливістю, з руйнацією архітектурних та археологічних пам’яток втратив ще й віру у своє майбутнє. Поруйнованими і безнадійними щодо відновлення роками стоять дороги як у місті, так і у селі. Місто, генеральний план якого власноручно правили російські царі - Олександр І у 1805 році та Микола І 1835 року, так і не спромоглося відшукати кошти на створення сучасного Генерального плану розвитку, а тому живе за принципом – що Бог пошле…?
У своїм домі - своя правда…
За всі роки великих урочистостей і святкувань найвеличніших масштабів, які немов потужна хвиля піднімали, як здавалось декому, життя міста до небаченої висоти з грошовими потоками для таких будівництв, як готель «Слов’янський» чи європейського ґатунку залізничний вокзал для єдиного потягу, старовинний осередок історії і духовності над Десною так і не став щасливим, геть втративши перспективу нормального розвитку!?
Сьогодні, якщо і може чим допомогти обласна влада Новгород-Сіверщині, так це перш за все чесною, зрозумілою і реальною Програмою відродження району у контексті єднання з господарським комплексом України! Бо наразі край знаходиться за крок до повної втрати доцільності подальшого функціонування у «статусі району»!!!
Стара, вимучена негараздами останніх років Сіверська земля потребує потужних інвестицій і професійних рішень влади. Впродовж останніх років жодного разу серед запрошених гостей з Києва та інших міст України ми не бачили й не чули Раїси Петрівни Іванченко - нашої землячки, поетеси, науковця, справжньої патріотки України, тих письменників, що прямо пов’язані тематикою творчості з епохою Русі, постановників фільмів тощо?!
Наша країна є самодостатньою за об’ємом історичного спадку, щоб не шукати підґрунтя у системі «справедливого поділу так званої спільної історії» між собою і тими( читай «на троіх»), хто розпочав біографію державності тоді, коли кордони величезного «Новгород-Сіверського князівства» постали лише за кілька десятків кілометрів від болотистого краю, у якому тільки у середині ХІІ ст. з’явиться на світ Божий князівське село «Москва». Все інше - то загравання перед сусідкою та відверте підсилення українофобського елементу з одночасним приниженням власного кореню!
Пам’ятаймо про це, адже ми українці!
|
| |
| |
| Василь | Дата: Четвер, 26-Трав-11, 08:33 | Повідомлення # 2 |
 Редактор
Група: Головний редактор
Повідомлень: 243
Нагороди: 7
Статус: Відпочиває
| Ну, нарешті Борис Степанович повернувся на сайт Сіверщини! вітаю!
|
| |
| |
