Колись у селі моєї молодості, де я розпочинав вчителювати, на схожу ситуацію, про яку піде мова, місцеві добрі язики мудрих жінок прореагували як, "дві печатки у одну сім'ю"? - це коли йшлося про одночасне посідання і чоловіком і дружиною відповідних посад голови колгоспу і голови сільської ради у межах одного населеного пункту.

На останній же сесії міської ради повноважним представникам міської громади, які мають 30 мандатів, новообраним головою Сергієм Пунтусом пропонувалася на заступника однопартійка, тобто депутатка Партії регіонів Світлана Олександрівна Кауфман. Так, ви правильно зрозуміли ситуацію у нашій хаті - дружина нинішнього, в-четверте (!!!) перепризначеного на посаду голови Новгород-Сіверської районної державної адміністрації В'ячеслава Кауфмана.

Наразі важко прогнозувати подальші перспективи першої леді району щодо опанування нею крісла другої особи у міській раді. У всякому разі в'їхати "на білому коні" в апартаменти мерії не вдалось. А воно завжди так - наче б то все спланував як слід, розставив по полицям, звів дебіт і кредит, а раптом - бац, і все полетіло униз догори ногами, як полюбляють у такому випадку висловлюватися місцеві жіночки!

У міській раді у Партії регіонів наче б то і більшість є - 15 депутатів плюс голова, але то дуже хитка перевага для побудови "наполеонівських планів", якщо поглянути на реалії життя: хтось не прийшов на засідання сесії, а інший передумав висловлювати свою позицію так, як його напередодні навчали поважні дядьки!? У такому випадку геть згасає вогник задуманої справи. Коротше кажучи, у пані Світлани, не дивлячись на наче б то зрозумілий напередодні розклад, нічого не вийшло - не вистачило одного голосу, бо були таки відсутніми свої партійці - аж двоє. Та навіть з подарованим голосом іншої політичної сили довести до переможного фіналу прекрасну сонату про блискавичний похід у владу древнього українського міста вперше у новітній історії жінці, та ще й дружини головного районного посадовця - не судилося. Скоріш за все - поки що(???)

Але у цій коротенькій історії з присмаком продовження є кілька етюдів для думаючих людей.
По-перше, це зростання політичної свідомості місцевих депутатів. Бо якщо у минулій каденції питання таких ситуацій проходило у головних ініціаторів "на ура", то тепер, навіть при занадто строкатій, як за політичним забарвленням ради, подібного до "одобрямс" не спостерігаємо. Здається, що та частина (половина складу), яка не є висуванцями Партії регіонів, готова до гуртування на підґрунті самостійної позиції чи власної думки без "ляльководів" у віришенні таких питань, як обрання заступника голови міської ради!!! А по-друге, важко зрозуміти політику людей, які активно намагаються наблизити місцеве самоврядування до сімейних інтересів. Адже легше за все буде знайти той необхідний голос депутата задля виведення політичної операції місцевого значення по так-званому "воцарєнію" дружини голови райдержадміністрації на керівній посаді зі стану кризи, породженої на сесії!? Інша справа - на користь кому піде таке, якщо станеться? І чи покращить імідж керівників і міста і району такий шаховий хід у маленькому провінційному містечку? Бо про очікуваний варіант подій у міській раді місцеві віщуни говорили давно, ще тільки-но передвиборчі перегони розпочиналися. І вирахували чи спрогнозували майже на сто відсотків. І дарма, що переможець перегонів за крісло голови Сергій Пунтус разом з теперішньою кандидаткою на посаду заступника Світланою Кауфман нічим особливим щодо соціально-економічних проривів у місті чи краї себе не виказали на людях, вони все одно вирішують по-своєму закінчити увертюру концерту, що зветься встановленням влади у місті.

Прикро, що маючи навіть за нинішніх спірних підсумків виборів, результат у складі міськради саме такий, провідні особи не хочуть зосередити зусилля на формуванні влади без будь-яких натяків на родинні стосунки, тим більше коли відсутні особливі заслуги чи яскраво виражені якості, які вказують на непересічність особи, претендуючої на важливу посаду у місті, яке вже і так принижене, понівечене і поруйноване, стомлене до неможливого якраз через різного ґатунку інтриги, непрофесіоналізм чи кругову поруку владного бомонду. Отже нові часи, а тема так і залишається у площині розкладу на столі засмальцьованої карточної колоди старих і до болі знайомих гравців, бажаючих будь за що нав'язати свої правила гри(???)