| Борис | Дата: Понеділок, 02-Лип-18, 20:33 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 48
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
| Виставка від «трьох китів» та їхніх учнів
Вже тиждень у Новгород-Сіверському музеї-заповіднику «Слова о полку Ігоревім» діє виставка «Дерев’яні візерунки Чернігово-Сіверщини». Її урочисте відкриття відбулось 25 червня 2018 року. Впродовж місяця шанувальникам обдарованих Богом умільців пропонуватимуться найкращі роботи ТРЬОХ презентантів мистецтва різьблення Новгород-Сіверщини - заслужених майстрів народної творчості Анатолія Колошина, Анатолія Іванькова та Віктора Ворожбита. А ще - виразний доробок представників молодшого покоління і не менш талановитих за авторитетних наставників - Андрія Колошина, Ігоря Сигути та Олександра Хавлука, які вперше розділятимуть «лаври» у поважному гурті з «китами» старого ремесла Чернігово-Сіверщини.
Не стане перебільшенням, коли сьогоднішній Новгород-Сіверський ми назвемо «столицею» різьбярства Чернігово-Сіверщини! Бо навряд чи в інших містечках краю живуть та працюють, створюючи неперевершені шедеври, одразу 3 майстри зі званням «заслужених»! Словом, виставка «Дерев’яні візерунки Чернігово-Сіверщини», зібравши на відкриття до 30 шанувальників на чолі з міським головою Олегом Бондаренком та модератором заходу - заступником директора музею-заповідника Оленою Радченко, обіцяє в розпал туристично-екскурсійного сезону на просторах Чернігово-Сіверщини набути трендовості. Разом із тим, оцінюючи реалії сьогодення, слід відверто говорити і про невтішне. Про згасання інтересу тієї частинки місцевої громади, яка себе позиціонує з інтелектуалами, до подібних заходів. У всякому разі, мені здалось, що подібні тусовки все частіше обходяться без авторитетних гуманітаріїв міста та району. А взагалі, навіть той рівень інтересу до подібних презентацій, який демонструє невеличкий гурт шанувальників високої майстерності земляків на тлі соціально-економічних негараздів Новгород-Сіверщини, не дає загубитися перспективі збереження прекрасного в нашій свідомості. І то добре, що є містяни, які залишаються відданими високому мистецтву і постійно відвідудують такого штибу заходи.
Трішки з життєпису легендарного «тріо»
Тож і сей раз у своїх вітальних промовах гості висловлювали вдячність головним особам урочистої події. А «винуватці» заходу у виставковій залі відомого музею-заповідника давно вже ветерани свого «хоббі», віддавши справі різьблення від 35 і до 50 років! Як от «патріарх» Анатолій Колошин. Він «творить дива» з кінця 60-х років минулого сторіччя, остаточно основавшись у козацькому передмісті Новгорода-Сіверського - на Покровщині. Це було ще за часів молодості, після перших вдалих кроків набуття вмінь та досвіду на Галичині парубок прибув до батьківського обійстя, що знаходиться у затишному закутку над старим шляхом із сотенної столиці до Чернігова. Ого, скільки років минуло та скільки створено неперевершених зразків! Не випадково, що сьогодні сивочолий вусань, окрім сотень талановито виконаних виробів, тримає «за плечима» поважний перелік звань та присутність у вітчизняних та зарубіжних виданнях серед лавреатів регіональних та всеукраїнських премій, стипендіатів Президента України! Давненько все розпочиналось. І,можливо, пан Анатолій зовсім і не розраховував на гучний успіх за кілька десятків років. Се тепер новгород-сіверці вважають за честь взяти до рук бодай невеличкий плід праці заслуженого майстра. За кілька років до майстеровитого Анатолія Колошина вдало приєдналися майбутні колеги по цеху - молоді та енергійні «золоті» руки Анатолія Іванькова. З часом в уславлене наразі «тріо» прийшов ще один закоханий у мистецтво різьблення Віктор Ворожбит, працювавший до цього директором сільської школи, інспектором районного відділу освіти.
Анатолію Іванькову та Віктору Ворожбиту енергії та впевненості додало ще й вдале щодо поєднання щоденної роботи зі своїм захопленням. Вони «осіли» в Новгород-Сіверській школі №2, де змогли не тільки навчати дітей загальнотехнічним дисциплінам, а й «відкривати» таланти учнів. Як кажуть, прагнули розгледіти Господні дарування в душах вихованців, щоб юнаки змогли знайти у житті те, до чого прагнули. Саме так «засвітився» промінь майстерності в душі 44-річного містянина Ігоря Сигути, успіх якого на відкритті виставки відзначили як глядачі, так і «метри» різьбярства. Не випадково у розмові з автором сих рядків Заслужений майстер народної творчості України, член двох Національних спілок України, президентський стипендіат Анатолій Колошин назвав Ігоря Сигуту «дуже талановитим майстром, демонструючим роботи, які перевершують здобутки вчителів-наставників»! Словом, навіть скромність пана Ігоря не заважає глядачу вже на першій виставці зрозуміти з побаченого під склом вітрини про «запалення» на теренах Сіверщини ще одного імені, яке за рік-два може примусити не тільки новгород-сіверців заговорити про талановиту особистість.
Вітання з побажаннями
У сей день, як і має бути на подібних заходах, не бракувало вітальних слів. Навіть онука пана Анатолія Іванькова разом з бабусею - дружиною майстра пані Валентиною, розчулили не тільки героїв «вернісажу», а й вдячних глядачів. А слова кожного, хто говорив, випромінювали тепло, правду та щирість. Оскільки за чоловіків, яким дякували і які найчастіше є далекими від публічності, найвпевненіше розповідають виставлені роботи: тарелі, ложки, шкатулки, навіть чималенькі скрині, в яку задля «цікавої» світлини автор сих рядків пропонував «сховатися» одній поважній пані!
Не менше 100 шедеврів відтепер тішитимуть очі благочестивих містян та гостей козацького міста. А голова Новгорода-Сіверського Олег Бондаренко, вітаючи заслужених майстрів народної творчості України Анатолія Колошина, Анатолія Іванькова та Віктора Ворожбита пригадав перед присутнім товариством, як у шкільні роки мав бажання відвідувати гурток різьбярства у школі №2 і, що якраз перші навички роботи з деревиною, інструментом та самостійно створювати побутові господарські речі з деревини отримав від шановного наставника Анатолія Іванькова.
Слід сказати, що подібні виставки доводять і неперевершену українську силу та значення родинного успадкування ремесла. І найяскравіший приклад такого явища - прекрасні роботи продовжувача ремісничих справ батька – Анатолія Колошина від його нащадка Андрія Колошина. Сей чоловік працює вчителем трудового навчання у школі №2, що на Покровщині й продовжує родинну справу. Він прагне не відставати від «титулованого» рідного вчителя та вихователя. А виставлені роботи навіть «без звання» вже примушують говорити про ще одного високого професіонала «у наших лавах»! Тож, як кажуть - дай Бог!
Замість епілогу
Пам’ятаю з дитинства, як на Новгород-Сіверщині у крамницях на полицях у середині 70-х з’явилися вироби з різьблення по дереву. Їх разом з «россійскім сиром» нового сирзаводу райкомівське начальство прагнуло «застовбити» в якості бренда міста. Йдеться про так звані «матрьошкі». Так, дерев’яних «расейскіх бабуль», які «вставлялися» «одна в одну» і, якими староукраїнський Новгород-Сіверський «рекламував себе» аж до здобуття Україною Незалежності. І слава Богові, що часи змінилися, відкривши простір генезі художніх та культурних вподобань і серед нашого люду, який мляво, але впевнено почав прагнути до рідного українського чинника. Тепер вже мало хто пам’ятає про тих «матрьон» на полицях, а майстрів наших і без сих «расєйських баб» впізнають далеко за межами Північної Сіверщини. Поважають творців прекрасного з дерева за їхній зрозумілий та вишуканий стиль Чернігівської школи, за їхні робити, в яких лагідно поєднуються сучасні дотепні імпровізації зі сталими закономи різьблення від далекої минувшини. Щасти вам, майстри!
|
| |
| |
| ShipovRoman | Дата: Четвер, 18-Жов-18, 14:35 | Повідомлення # 2 |
Група: Читач
Повідомлень: 7
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
| Це цiКаво
|
| |
| |
