Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS


  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Модератор форуму: Павленко, mazepinez  
Форум "Сіверщини" » Блоґи "Сіверщини" » Сергій ПАВЛЕНКО » ХЕНРІКССОН: «У ЖИЛАХ БАГАТЬОХ ШВЕДІВ ТЕЧЕ УКРАЇНСЬКА КРОВ"
ХЕНРІКССОН: «У ЖИЛАХ БАГАТЬОХ ШВЕДІВ ТЕЧЕ УКРАЇНСЬКА КРОВ"
mazepinezДата: Вівторок, 29-Трав-12, 18:46 | Повідомлення # 1
Група: Редактор
Повідомлень: 35
Нагороди: 3
Статус: Відпочиває
ХОКАН ХЕНРІКССОН: «У ЖИЛАХ БАГАТЬОХ ШВЕДІВ ТЕЧЕ УКРАЇНСЬКА КРОВ...»

Понад 1000 козаків під час Північної війни перебували в полоні

Нещодавно Україну відвідав історик-архівіст Архівного центру міста Еребру (Швеція) Хокан Хенрікссон (на знімку). Він знайшов у шведських архівах невідомі листи, документи Пилипа Орлика, що нині опубліковані. Головна тема його пошуків — полонені під час Північної війни українські козаки. Їхні історії досі ніхто не вивчав. Тож дослідження має велику цінність, бо проливає світло на маловідому сторінку історії України. Перебуваючи в Чернігові, дослідник згодився дати інтерв’ю для «Голосу України».

Шведські успіхи

— Пане Хокане, як ви вийшли на «українську» тему?
— Я взагалі дослідник гірничої справи. Колись Швеція була однією з провідних країн із добування заліза. Уже тоді у нас було налагоджено чіткий облік звітності. Завдяки цій бюрократичній процедурі маємо безліч архівних документів різної тематики. Ось саме в одному звіті за 1720 рік я й натрапив на список військовополонених. Із 75 їхніх прізвищ 60 мали явне українське походження. Це й зацікавило: як вони по-трапили до нас? І я почав вивчати історію Північної війни.
На початку 1700-х років у короля Карла ХІІ було три вороги — Данія, Росія, Польща, що атакували Швецію. Шведам вдалося виграти перші битви. Хоча козаки брали участь із першого року в Північній війні, вони не встигли дійти до району бойових дій під Нарвою. Тому на початку війни й уникнули втрат, полону.
— А коли шведи взяли перших українців у полон?
— У квітні 1706 року багато російського війська було оточено в Гродно. Петро І наказав перекинути частину козаків у тил шведам. 13 березня 1706 року стався дуже серйозний бій між шведами і козаками Стародубського полку, які зайняли Несвіж. Козаків було до тисячі, їх очолював полковник Михайло Миклашевський. Шведів налічувалося 446 душ. Основне зіткнення відбулося рано-вранці на центральній площі міста. Атакуючі несподівано перебралися через фортечні стіни і зав’язали бій. Козаки були розсіяні. Частина з них сховалися в будинках, а решта — за стінами монастиря. У шведських документах усе ретельно зафіксовано: загинули — 24 і поранені — 43 шведи. А козаків полягло 800, 174 — в полоні.
— Чому такі жертви?
— Шведи напали дуже рано. Для козаків це стало несподіванкою. Шведська тактика у цьому й полягала — робити неочікувані напади. Козаки розбіглися по будинках. Але шведи їх підпалили. Врятувалися лише ті, хто сховався в монастирі. Вони й потрапили в полон. Тоді шведи захопили два прапори. Прапор Стародубського полку й досі зберігається у Військовому музеї Стокгольма.
— Коли шведи захопили наступну партію козаків?
— Наприкінці березня 1706 року Переяславський полк під орудою полковника Івана Мировича зайняв Ляховичі. Там дуже міцна фортеця, яку важко взяти. Шведські війська під командування Кройца оточили її, але не наважувалися на штурм. Мирович послав вістуна до гетьмана Мазепи з проханням виручити оточений полк. Гетьман зібрав великий (майже 5000) загін україно-російського війська і послав на поміч обложеним. Командували загоном миргородський полковник Данило Апостол і думний дворянин Семен Неплюєв. Уранці поблизу Клецка відбулася сутичка. На її початку козаки стояли на мосту, що вів до міста-фортеці. Там вони хотіли сховатися. Але завадили обози на дорозі. Довелося кинутися в болотисте місце, де козаки й російські стрільці ставали легкою здобиччю атакуючих. Неплюєв усю вину за поразку перекладає на Мазепу та Апостола, мовляв, гетьман надав невірну інформацію про ворога. Та Мазепа не помилявся в обрахунках щодо сил противника. Облогу Ляховичів вели 400 шведів, трохи більш як тисяча їх пішли в атаку. Загинули майже 3000 козаків та росіян, 70 потрапили в полон. Шведи втратила лише 15 душ.
— Чому знову такі великі втрати?
— Гадаю, у шведів була краща організація бойових порядків. Та й бойовий досвід більший.
Погане знамення
— Переяславський полк у цих реаліях вирішив здатися?
— Ні, спочатку переяславці думали, що шведи програли битву. Але коли їм показали полонених, зрозуміли, що нізвідки чекати допомоги. Та вони не здавалися. Через брак продуктів їли своїх коней. Облога тривала ще кілька тижнів. Шведам подарувала перемогу природа. Саме 2 травня (за шведським календарем) сталося повне сонячне затемнення, яке у фортеці сприйняли як погане знамення. Комендант Ляховичів Фон Мюнхаузен відкрив ворота шведам і впустив їх у фортецю. Переможцям дісталося 1360 полонених.
— Чи відомі вам загальні цифри військовополонених, яких мала Швеція?
— Уже в середині 1706 року їх, за різними джерелами, було від 4000 до 5000, росіян та українців. Їх пішки погнали до Штеціна. Але дорогою багато виснажених, поранених козаків померли. Частина — втекли.
— Як полонених доставляли далі у Швецію?
— На кораблях. Першу партію у 270 осіб привезли у вересні 1706 року до припортового міста Кальмар. Далі відправляли в інші містечка Швеції. До нашої країни тоді потрапили 884 військовополонені. Серед них і козаки Переяславського полку. Вони були дуже виснажені. Починалася люта зима, а бранці не мали теплого одягу, були обшарпані. Тож з місць надходили прохання якось профінансувати витрати з купівлі взуття, одягу прибульцям. В одному містечку одразу після прибуття померли 20 козаків. Старшини теж були в поганому стані. Їх доставили до Гьотеборга. І невдовзі після цього,
2 грудня 1706 року, тут помирає переяславський полковник Іван Мирович.
Невільниче життя
— Як годували полонених?
— Як для рядових козаків цілком нормально. На прожиття вони отримували щодня по три срібні монети (орі). За одну з них можна було купити 1,3 літра пива. Загалом на ці гроші можна було більш-менш непогано жити.
А ось старшинам було гірко, бо вони вважалися багатими людьми, які не потребують допомоги. Хоча в них насправді нічого, крім одягу, не було. Це змушувало старшин думати про втечу. Вони для цього були у сприятливіших умовах. Адже їх утримували поблизу кордону з Норвегією, що тоді входила до складу Данії. У 1707 році чотирьом сотникам — Логвину Рокитному, Денису Деркачу, Лук’яну Шульзі, Сергію Колибоченку — вдалося втекти. Вони дісталися Копенгагена, де зустрілися з російським представником Ізмайловим. Він дав їм відповідні листи, і старшини змогли повернутися додому.
— А рядові козаки тікали зі Швеції?
— Було таке. Я знайшов опис одного із втікачів. Це Ярема Іванко (мабуть, Іваненко. — Авт.), що втік до Норвегії. У нього були білий жакет, червоні штани. А головне — брита голова з оселедцем. Тобто за шість років у полоні чоловік не змінив своїх звичок. Однак таких щасливчиків, яким вдалося вирватися з полону, все-таки було мало. Селяни ловили втікачів.
— Їх сильно карали?
— На кілька днів саджали в тюрму. Та й усе. А коли бранець втікав удруге, тоді карали биттям палицями.
— Що робили полонені?
— Їх здебільшого використовували на фортифікаційних земляних роботах.
— Де жили?
— Їх розселяли по домівках місцевих людей. Вони могли вільно пересуватися, бути в пивничках тощо. Відомо, що козак Стародубського полку Степан Андрієнко, якого шведи звали Андерсоном, жив у родині священика на острові Тошьо і мав добрі з ним стосунки. Козак одружився, мав дитину. В одному документі зазначається, що він із війська Мазепи.
— Одне слово, деяким козакам пощастило вижити.
— Але не всім. На деяких островах, де їх поселили, мало було харчів. Невільники голодували і помирали від недоїдання. У 1710—1711 роках під час епідемії чуми в деяких шведських містах вимерло до половини населення. Від пошесті загинуло багато й козаків.
— Козаки змінювали віру?
— Для них це справді було великою проблемою. Адже вони — православні, а шведи — лютерани. Шведська влада вважала, що полонені мусять ходити у шведські духовні заклади на службу. Маємо документи, що козаки противилися цьому. На Великдень один із них не вистояв службу, бо перед цим добряче хильнув у пивничці. Його знудило під час святкової церемонії.
— Полонені в містечках вільно пересувалися. Як у них складалися стосунки з жінками?
— Козаки за кілька років перебування в полоні поступово вивчили шведську мову. А це їм полегшило спілкування з мешканцями. Зрозуміло, виникали й романи. Так, у 1709 році зафіксовано першу позашлюбну дитину від козака. У 1711 році зареєстровано перший шлюб між українцем і шведкою. Щоправда, тут був один клопіт. Для одруження з місцевою дівчиною бранець мусив стати лютеранином. Перехід в іншу віру не завжди сприймався однозначно. Козаки залякували таких, до них часто жорстко ставилися. А ще козак, який покохав шведку, мав довести, що він не був у шлюбі в Україні. Шведські архіви зберігають документи, де військовополонені козаки підтверджують, що такий-то їхній побратим справді не має на батьківщині дружини і дітей. У 1716 році Карл ХІІ заборонив полоненим одружуватися. Але тоді вже 10 козаків завели у Швеції родини. До речі, одружився зі шведкою козак з відомим в Україні прізвищем — Андрій Ющенко. Заборона Карла ХІІ діяла до 1718 року. Потім нова королева скасувала це рішення. Й утворилося ще понад 10 сімей.
— Чому після переходу Мазепи на бік Карла ХІІ полонених козаків не відпустили?
— Такий був принцип у шведів. Адже козаки потрапили в полон як супротивники. Це промовисто підтверджує справа охочекомонного полковника Петра Прийми, який у 1710 році звертався до короля з проханням відпустити його додому, бо Мазепа був на боці шведів. Та це залишилося без відповіді. Коли відпустили поляків, полковник знову спробував визволитися — писав до урядовців, що теж поляк. Не подіяло. Лише у 1714 році полковника обміняли на шведів. Він у Петербурзі отримав компенсацію за свої поневіряння в 10 рублів.
— Після поразки 1709 року понад 20 тисяч шведів потрапили в полон до росіян. Чи були спроби провести обмін військовополоненими?
— Переговори проводили, але завершилися вони нічим. Відбувалися лише незначні обміни хворих, яких не можна було використати на роботах.
— Коли ж козаки повернулися додому?
— Аж після підписання мирного договору між Швецією та Росією в 1721 році. Тоді 140 козаків було доставлено з росіянами в Ревель. А далі йшли додому пішки. Деяким козакам уже тоді було по 80 років. Уявіть, як вони добиралися до України. У 1722 році шведи повернули ще вісьмох козаків. Одружені не мали права брати із собою дружин, дітей. Тому вони, як правило, залишалися у Швеції. Отже, в жилах багатьох шведів тече й українська кров...
— Ви вже завершили своє дослідження?
— Поки що ні. Маю багато архівних документів, які треба проаналізувати, дослідити. Тоді всі свої напрацювання й викладу у великій студії.
Розмовляв Сергій ПАВЛЕНКО.
Чернігів.
Фото автора.

«Голос України», 29 травня 2012
Додатки: 5482092.jpg(416.9 Kb)
 
ШкуркоДата: Середа, 30-Трав-12, 21:15 | Повідомлення # 2
Група: Редактор
Повідомлень: 159
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
По-українськи - Гокан Генрікссон. Коли вже ми облишимо калькування з недолугої російської?!
 
mazepinezДата: Середа, 30-Трав-12, 21:31 | Повідомлення # 3
Група: Редактор
Повідомлень: 35
Нагороди: 3
Статус: Відпочиває
Пане Шкурко! Якщо чоловік називається Хоканом, то чому я його повинен називати Гоканом?
Це все одно, що вас називати Скурко...
 
ШкуркоДата: Середа, 30-Трав-12, 21:47 | Повідомлення # 4
Група: Редактор
Повідомлень: 159
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
Друже Сергію, я мав на увазі, що так по-нашому. А не просто українською. Латинське Н ми передаємо як Г, а росіяни як Х, бо у них нема глухого відповідника. Приклад - слово Гельсінкі (рос.Хельсинки). Тобто, я поцікавився як в оригіналі пишеться ім'я цього шведа, а потім зауважив.
 
mazepinezДата: Середа, 30-Трав-12, 22:56 | Повідомлення # 5
Група: Редактор
Повідомлень: 35
Нагороди: 3
Статус: Відпочиває
Пане Миколо, як на мене, то і правила такого нема. Це все дурнички , вигадані деякими зарозумілими мовознавцями. Нашому "Г" відповідає G. Але ж тоді вийшов би Gokan
 
ШкуркоДата: Четвер, 31-Трав-12, 10:39 | Повідомлення # 6
Група: Редактор
Повідомлень: 159
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
Таке правило є. Дивіться, зокрема, "Український правопис", Київ, Наукова думка, 1996, стор.98, параграф 87 чи будь-яке інше видання після 1993 року.
 
SherhanДата: Середа, 20-Чер-18, 12:06 | Повідомлення # 7
Група: Читач
Повідомлень: 20
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
Хорошая статья
 
ShipovRomanДата: Четвер, 18-Жов-18, 15:34 | Повідомлення # 8
Група: Читач
Повідомлень: 7
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
Менi сподобалась
 
Форум "Сіверщини" » Блоґи "Сіверщини" » Сергій ПАВЛЕНКО » ХЕНРІКССОН: «У ЖИЛАХ БАГАТЬОХ ШВЕДІВ ТЕЧЕ УКРАЇНСЬКА КРОВ"
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: