Громадська організація російської влади

Щось не так діється в нашій державі. Досі «хтось» керує процесами «державотворення». «Тихе» відстеження націоналістично-патріотичних сил траплялося й після Помаранчевої революції. Чому все це має місце? Тут є багато причин. Та найвиразнішими, на мою думку, залишаються такі:
Наша держава ще не вийшла з-під опіки «старшої» сестри, а отже, є виразником її інтересів.
Нестабільність у багатьох сферах нашої країни дає можливість різним антидержавним течіям діяти на догоду іншій стороні.
Недосконалість національного законодавства, а в інших випадках – ігнорування норм чинних правових актів дає легальні лазівки для нейтралізації або й знищення державних інститутів, громадських організацій, інтереси яких ґрунтуються виключно на національних позиціях.
Зворотна зацікавленість владних структур (тут маються на увазі представництва правоохоронної гілки влади) у зміцненні державотворення або пасивна їх поведінка і невтручання в припинення антидержавних дій різних українофобських сил.
Відірваність центру від проблем регіонів (на вищому владному олімпі не відають, що діється в галузевих та місцевих структурах), через що існує підґрунтя для «чорних» і таємних справ.
Основним барометром і віддзеркаленням народного впливу на процеси, що відбуваються в країні, є церква і громадські організації. Те, що російська церква знаходиться зараз у стовідсотковій залежності від російської влади, не є таємницею. Віднедавна владники сусідньої держави взяли під ковпак і козацький рух, розуміючи важливість цього напрямку.
Водночас вже колишній перший заступник міністра внутрішніх справ України Михайло Корнієнко, якого то знімають, то поновлюють на своїй генеральській посаді, нещодавно заявив про те, що у «нас недостатньо ще козацьких організацій… Необхідно створити ще близько тридцяти». І це на додачу до всіх тих, які вже діють на теренах України. Зрозуміло, що таке рішення має одну мету — недопущення до возз’єднання в одну потужну й дієву козацьку організацію, яка б відстоювала суто українську позицію.
А тим часом у річницю Переяславської ради у 2004 році, у період правління Кучми, коли всі силові структури працювали на іноземну державу, зраджуючи присязі служити українському народові, створюється організація «Союз верных казаков», спочатку – в Києві, а трохи пізніше – в Чернігові, Полтаві, Житомирі...
Їхня антиукраїнська діяльність простежується увесь час від дня її створення. Це й захват Десятинної церкви в Києві (міліція в такі рейдерські атаки не втручається — навпаки, вона вміє нейтралізувати проукраїнські сили, як було торік біля Катерининської церкви в Чернігові), антинатовські виступи-перешкоди в Криму, відстоювання загальноросійських інтересів у різних населених пунктах України через численні акції відповідного забарвлення. А ще вони створили дитячий військово-патріотичний центр при своєму «Союзі…» і активно вчать молодих людей, як треба любити імператриць царської держави, коронованих осіб династії Романових, російських генералів, полководців російської армії… Багато говорять та пишуть про святу честь генералів Скобелєва, Бухоніна, Денікіна, натомість висловлюють непримиренну лють та ненависть до Джохара Дудаєва, коли у Львові одну з вулиць назвали його іменем. А те, що він захищав свій народ від поневолення представниками іншої нації, так то для них – пусте. Для них патріоти ті, що відстоювали імперські замашки. А тому вони записали до своїх заклятих ворогів навіть мертвих (ото як бояться їх!): Івана Мазепу, Симона Петлюру, Степана Бандеру, Джохара Дудаєва… То яке ж «патріотичне виховання» української молоді, що потрапила під вплив російських козаків, котрі діють на теренах нашої країни – зрозуміло. «За веру. Царя. Россійскоє Отєчєство» — основне гасло «Союза вєрних казаков». А де ж Україна? Вона для них як держава не існує. Козаки сплять і бачать її пригрітою під крилом орла з гострим дзьобом.

Активний марш козаків до своєї мети

Досить часто керівники «української» козацької організації «Союз вєрних казаков» виїжджають до своїх старших побратимів-наставників у Росію, зокрема на Дон, аби отримати найсвіжіші інструкції щодо подальших дій на теренах України. А вже тут за фінансової підтримки своїх «братів» (але ми ж знаємо, що то за брати) крокують з імперськими замашками по населених пунктах Житомирщини, Львівщини, Чернігівщини, Криму…
А коли глибше копнемо, то побачимо, що оцей сумнозвісний «Союз…» активно співпрацює з шовіністичними і антиукраїнськими організаціями, мета яких є цілеспрямованою — відновлення і збереження цілісності Російської імперії, де нам, українцям, з огляду на історичний досвід існування подібних союзів, уготоване місце слухняних рабів. Серед таких «партнерів» козацького «Союзу…» є «Києвскій монархічєскій центр», «Русскій зарубєжний центр в Украіне», Київська молодіжна організація «Пошук», Київська громадська організація «Товаріщєство вєтєранов развєдки Воєнно-морского флота» (ТВР ВМФ), "Євразійскій союз молодьожи" (ЄСМ), "Русскоє национальноє єдінство" (РНЄ), "Прорив", "Сєвєрний фронт" та інші. Доведений факт: хоча всі вони називаються як громадські організації, та створені не громадами, а російськими спецслужбами. Людей, як було помітно в усі часи, вони використовували для впливу на свідомість інших.
При всій критиці цієї організації необхідно відзначити їхню дисципліновану організованість і оперативність, яких бракує українським козацьким організаціям. Вони не сплять і не зосереджують своєї роботи лише на паперах, бо знають чітко, до чого йдуть. І зрозуміли, що полюбляє молодь і як її затягти до своїх лав. Без походів, занять з різних видів спорту (плавання, боротьба, рукопашний бій тощо) робота з юнацтвом зазнає невдачі.
Чомусь українські організації зациклилися здебільшого на організаційно-паперових аспектах, а «Союз…» пішов у наступ і активно крокує по регіонах. Лише в другій половині минулого року провели кілька суттєвих заходів. Міжнародний форум козачої культури в Криму, наприклад, відбувся під егідою «Союза казачіх войск Россії і зарубєж’я». На Бородинському полі біля Можайська пройшов міжнародний молодіжний фестиваль, організований «Союзом вєрних казаков». Усі подібні заходи проходили під гаслами во славу Російського «отєчєства». Чи відбувались подібні заходи справді українськими козацькими організаціями в нашій країні та й ще щоб кілька підряд? Щось не пригадується.
У складі центрального штабу «Союза вєрних казаков» є професійні спеціалісти-фахівці з різних спеціальностей, серед яких й інструктори з різних видів спорту. І ось тепер ті козаки добираються вже до більш важливих знарядь – зброї і спецзасобів. Охорона громадського порядку — лише ширма, за якою криються далекосяжні плани…

Чи дослухається українська влада до вимог патріотів?

У своєму листі до органів обласної влади керівники деяких громадських організацій вимагають:
1. Заборонити створення незаконного військового формування так званих "вєрних казаков" під "дахом" Чернігівської міської міліції.
2. Припинити політизацію Чернігівської міліції через залучення антиукраїнських, антидержавних угруповань.
3. Провести службове розслідування щодо посадових осіб, які причетні до залучення антидержавних українофобських організацій до роботи в правоохоронних органах, та притягнути їх до відповідальності.
4. Розглянути обласною радою та обласною держадміністрацією питання щодо припинення державного фінансування українофобських організацій.
5. Прибрати з-під Катерининської церкви намети, які псують зовнішній вигляд Чернігова та ганьблять владу в очах мешканців Чернігова.

* * *

Нещодавно керівником УМВС України в Чернігівській області призначено Івана Катеринчука, який, хоча родом із Західної України, не помічений у симпатіях до національно-патріотичних сил. Радше – навпаки… Справжні патріоти України пам’ятають, як за його керівництва бійці спецпідрозділу пов’язали молодих хлопців, які хотіли відстояти свою церкву в своїй державі (події навколо Катерининки у Чернігові). Та ті, хто не бажає утвердження української державності, за сприяння чернігівських міліціонерів не дали їм цього зробити. На жаль…

Сергій КОРДИК