Білий рояль для "камікадзе" Такий чудовий предмет, як білий рояль, на моє переконання, взагалі мало кого може залишити байдужим. Його прямий конкурент – чорний рояль – також прекрасна річ. Проте чорний – це для споглядання вже доволі звично. А от білий… Натрапивши поглядом на це елегантне чудо, навіть не одразу береш до уваги: як же воно звучить… Хоча насправді для рояля набагато важливіше якраз звучання, а не колір. Але люди такі примхливі…
Днями довелось побувати у столичному торговельному мегаполісі «Dream town» на Оболоні. Чого там тільки немає! Щоправда, саме тієї чергової напіввійськової забаганки, за якою їхали, мій син так і не знайшов – тож вміст мого гаманця трохи вцілів! А поки тривали синові пошуки, я з цікавістю розглядала інтер’єр. Дійсно, справжнє місто-лайнер покликане вразити відвідувачів торговельним та дизайнерським розмахом. Архітектурний і внутрішній дизайн вражають просторовою фантазією: тут тобі і містки, і водоспад, і пальми, і тропічні дивовижі, і персонажі американського кіно-мультяшного сонму: Кінг-Конг, Спайдермен, завислий десь під склепінням Бетмен…
А над прірвою на висоті кількох поверхів на прозорій платформі, яка підвішена на кількох товстих ланцюгах, стоїть… справжній білий рояль (на фото).
З подивом споглядала це диво, намагаючись розгадати неперевершений дизайнерський задум. Не розгадала. Однак такий новаторський підхід дійсно викликає цілу низку емоцій. Головна серед них: невже на прозору платформу приходять такі собі музичні "камікадзе", які грають на цьому підвішеному у просторі білому роялі? Напевне, подібна гра на роялі над прірвою повинна проймати до кісток. Принаймні, самого виконавця… Справді, сьогодні — будь-яка примха за ваші гроші...
Білий рояль для Юлі
Через кілька днів після візиту до столиці журналістські шляхи привели у Прилуки, де кілька місяців тому відкрився ресторан «Білий рояль». Саме там і довелося побувати на запрошення поважних людей.
Ресторан – дуже шикарний, з оригінальним інтер’єром, де справжньою перлиною і є отой самий білий рояль. Щоб по-справжньому подякувати причетним до запрошення, а також господарям цього прекрасно оформленого закладу і кухарям, які частували неперевершеними стравами – треба писати окремий пост. Тож про це – можливо, іншим разом. А зараз – про білий рояль.
Було дуже приємно, що з нагоди нашого візиту з самого початку звучала гарна жива музика. За білим роялем сиділа й грала тендітна дівчина. І грала вона довго. Різні знайомі й незнайомі твори плавно змінювали один одного – жива музика створювала чудову атмосферу для невимушеного спілкування.
Поки всі запрошені пили-їли, я споглядала струнку пряму спину піаністки, її професійні рухи, слухала чудові мелодії і зрозуміла, що моя журналістська допитливість не дозволить мені звідси піти без хоча б маленького інтерв’ю.
Тож, скориставшись музичною паузою (поки Юля перегортувала нотну збірку), я напросилася на мікророзмову.
Отже, знайомтесь: Юлія Бенеда (на фото). Колишня випускниця Чернігівського музичного училища, нині – викладач у Прилуцькій музичній школі по класу фортепіано. Як потрапила до «Білого рояля»? Юля посміхається:
-- Випадково. Ресторан відкрився, шукали виконавця, звернулися у музичну школу, спочатку до мого чоловіка – В’ячеслав у мене трубач – чи не порадив би кого. Звичайно, він порадив мене (посміхається). Тож так і сталося: запропонували – погодилася.
-- Граєте тут постійно?
-- На запрошення.
-- Інструмент подобається?
-- Дуже!
-- Хто виробник такого білого красеня?
-- Німеччина.
-- А вдома у Вас фортепіано?
-- Так.
-- Граєте часто?
-- Звичайно.
-- Сусідам не заважаєте?
-- Ні! – Юля сміється, -- У нас приватний будинок – можна грати скільки завгодно!
-- А чи є у Вас якісь улюблені композитори?
-- Так. Дебюссі, Рахманінов, Чайковський – їх можу грати й слухати постійно.
-- А як, на Вашу думку, є у прилучан потяг до музики? Дітей охоче віддають в науку?
-- Так! Дітей у нас чимало. Всі займаються із задоволенням.
-- А скільки коштує навчання в музичній школі по класу фортепіано?
-- П’ятдесят п’ять гривень на місяць. До речі, навчання грі на народних інструментах коштує менше.
-- Чи маєте якусь найближчу мрію?
Юля на хвильку замислюється:
-- Хотілося б хоча б у Чернігівській філармонії побувати на концертах знаменитого Миколи Сукача… Але поки що – робота, родина, дворічна донька, та й відстань до Чернігова чимала.
Але разом з тим Юліна мрія цілком реальна. І я думаю, що білий рояль допоможе Юлі її здійснити.
До речі: в інтер’єрі прилуцького ресторану, біля білого рояля нудьгує… біла гітара. Вона ще чекає свого виконавця… Поки що його не знайшли… Агов, музиканти…
Інеса ФТОМОВА
Фото автора
