Обоє вже не вперше вояжували за товаром. У обох долі були подібні. До випадкової зустрічі біля вагона обоє прожили по 28 (Саша) і 27 (Маша) років. Встигли позакінчувати вузи, поодружуватися і… опинитися без роботи.
У Сашка вдома сиділа безробітна дружина і допікала порадами теща. У Марійки – безробітним був чоловік і мати-пенсіонерка з купою болячок, а грошей на лікування одвічно не вистачало. Після тяжких роздумів був обраний курс на закордоння: там – крам, тут – базар. Так і стали Саша та Маша «човниками», поклавши свої дипломи на дно родинних папок з важливими документами.

А жили всі названі персонажі у зовсім різних містах великої України.

…Після випадкової зустрічі Саша і Маша пробалакали всю довгу подорож з короткими перервами на сон у різних купе. Виявили спорідненість душ. І… домовилися наступний вояж робити разом – все ж таки безпечніше. Ні про що інше вони не думали.

Через кілька місяців, реалізувавши привезене, поїхали за кордон удвох. В обох вдома все було без змін: Марійчин чоловік і не думав шукати роботу, а Сашкова дружина скаржилася на самопочуття, і він переживав, чи не вагітна вона бува – це було б не дуже вчасно, бо житла свого у них ще немає, а поруч з тещею жити вже не було сил.

Два роки тривали спільні вояжі Саші і Маші, поки їхні попередні сім’ї розпалися остаточно. Саша зрозумів, що його дружина стала йому зовсім чужа, а Маша поховала матір і за лінощі неробу-чоловіка просто зненавиділа.

Тож і стали Саша + Маша жити разом у спільно купленій квартирі у зовсім іншому місті (щоб подалі від усіх родичів та знайомих), тобто почали життя з чистого аркуша. І все у них спочатку було добре.

Через якийсь час Маша народила доньку і нікуди їздити вже, ясне діло, не могла. Саша знову став самотнім «човником». Сам збував крам на ринках. Маша збирала замовлення на товар по знайомих. Про майбутнє якось не дуже їм думалося: все здавалося, що ще мало заробили, ось ще трохи б назбирати грошенят, от тоді б…
Маша трохи ревнувала Сашу до тих поїздок і просто зводилася вся, поки чекала Сашка. Щоправда, коли він повертався, то вигляду не подавала, і у них знову все було добре. Поки Сашко не зірвав вантажами спину.

Треба сказати, що на той момент Сашку вже виповнилося майже 40 років. Він був все тим же енергійним Сашком, хоча й лисіючим. Не звик хворіти, та й ніколи не хворів серйозно, аж тут зрушений хребет вклав його у ліжко на кілька тижнів, а з вуст лікарів прозвучала засторога: більше 5-ти кілограмів не піднімати!

Півроку Марійка тішилася, що ось нарешті у них родина нормальна, що вони разом, чого б не жити й не радіти?! Але через шість місяців стало ясно, що ще стільки ж — і фінансові заощадження почнуть танути. Марійка запанікувала. А Сашко й так вже був на межі паніки. Він пробував знайти роботу – марно. Тобто його на роботу товариші брали, але коли чув, скільки вони йому збираються платити, то сприймав це за знущання. Трохи торгував на базарі, однак робота реалізатора приносила копійки…

З тяжким серцем Сашко відпустив на заробітки до Італії Машу. Донька якраз пішла до школи. Маша спочатку поїхала на рік. Повернулася у відпустку – засмагла, весела, з грошима й подарунками. Цілий місяць насолоджувалася родина сімейним затишком, а потім... Марійка зазбиралася назад: не хотіла втрачати таких гарних і щедрих господарів, які їй дісталися.

…Сьогодні Сашко не знає насправді, чи є у нього сім’я, чи немає. Маша вже двічі влітку забирала на канікули доньку до Італії. Дитині там дуже сподобалось. Саша підозрює, що його вродлива Маша зустріла в Італії нове кохання. Та й він, ніде правди діти, давно не самує, хоча сподівається, що донька ні про що не здогадується і мамі не розкаже... Сашка непокоїть думка, що десь колись у своєму житті він зробив велику й найголовнішу помилку. От знати б тільки, де…

А суха статистика подає цифри, що нині за кордоном перебуває два мільйони заробітчан, які пропрацювали за межами України менше року. І це – за найскромнішими підрахунками. Загалом же кількість наших «гастарбайтерів» може становити до семи мільйонів.

Інеса ФТОМОВА