Сьогодні тут лосями й не пахне. Натомість в екстремальних умовах живуть собаки, коти (не всіх господарі забирають на зиму у міські квартири), а з дикої живності – вужі, їжаки та зайці.

...Минулої весни я приїхала полити розсаду капусти і побачила замість 60 бадьорих кущиків тільки зелені пеньочки. О-о-о-о-! Куди все поділося? У мене був "розсадний шок". Виявилося – заєць поласував. Снідав, обідав і вечеряв не лише моєю розсадою, а й у сусідів добре підкріпився, та ще й молоденькі чорнобривці понадкусував.

Ближча сусідка емоційно розказувала, що бачила, як заєць («Здоровенний, наче кінь!» -- її цитата) сполохано нісся крізь усі дачні ділянки до лісу. Вона тільки погукала йому вслід, щоб дужче налякати, тобто щоб і не вертався . Більшість жінок такі ж наївні.

Дальша сусідка живе на дачі постійно, дбайливо ростить харчі на зиму. Щоб якось убезпечити себе від зайця, вона вдалася до ноу-хау: почіпляла на кущах та деревах всіляких бляшанок і консервних баночок: вітер дме, воно все ворушиться, бряжчить, дзвенить. Думала, що застрахувалася. Ага! Якраз! Жахатися цих металевих звуків почала вона, бо вздовж стежок все ворушилося й колихалося від найменшого вітру. А якось вдосвіта вийшла з будиночка, аж здоровезний заєць сидить посеред клумби і спокійно доїдає її молоденькі чорнобривці.

Коли вона розповіла про це, то й я зрозуміла, куди поділися мої чорнобривці.

А тоді, оскільки грядки на дачі ганебно оголилися, довелося мені йти на ринок і купувати розсаду капусти знову. Щоб якось виправдатися за свою пізню купівлю (у людей вже капуста доволі велика поросла!), розповіла про зайця жінці, в якої купувала розсаду. А вона розсміялася:

— Та що там – дачі! Мій сусід знайшов у лісі малесеньке зайченя. Приніс додому – жалко стало. Назвали Фантиком. Маленьке пухнасте. За кілька тижнів те зайчатонько вимахало у здоровенного зайця, який почав плигати по всіх кімнатах, і тепер родина не знає, що з ним робити. Чоловік той чухає потилицю: «Не вбивати ж! А в ліс – куди його? Загине, бо зовсім домашній! Уявляєте, той Фантик у них навіть до туалету привчився!»

Так що із зайцями нудно не буває!

— А фінський письменник Арто Паасілінна кілька років тому написав пречудовий роман «Рік зайця» (переклад на українську Юрія Зуба). І я свого часу попосміялася над цим гротескним твором, головний герой якого журналіст Ватанен мандрує Фінляндією разом із підібраним на дорозі зайцем. У Ватанена – творча криза. В його мандрах намішане і сумне, і смішне. Тож якщо натрапите на книгу, видану кілька років тому «Кальварією», – не минайте. Приємне читання забезпечене.

З Новим роком!

Інеса ФТОМОВА