Сталося це в Чернігові. Коли дружина Ольга у Михайла заслабла не на жарт, він спочатку підупав духом, а потім через кілька тижнів придивився до молодої сусідки та й почав вряди-годи вчащати до неї на гостину. Ольга ж, побувши в різних лікарів, жоден з яких так і не зміг нічого путнього визначити, злягла зовсім і танула на очах. Чоловік її, щоправда, доглядав, як умів. І щодня варив болящій суп. Ольга сьорбала кілька ложок і знесилено падала на подушку. Здавалося, кінець ось-ось, та він все ніяк не наставав.

Чоловік (що вдієш, грішний!), аби якось прискорити цей невідворотний кінець, бо йому вже все набридло, придбав у торговців на базарі кілька свіжих мухоморів і одного ранку додав у суп, що варив дружині, трошки мухомора. Сам же пішов на роботу. Як не дивно, на завтра дружині не погіршало, вона навіть попросила ще отого смачного супу, що варив напередодні. Чоловік (радий старатися!) знову туди покришив мухомор. Згодував. Так тривало днів чотири-п’ять. А тоді настав просто жахливий день: дружину зранку як скрутило! Відкрилася блювота, почався жахливий пронос. Її тіло трусили жорстокі корчі. Так тривало кілька годин. А потім… Їй стало краще!

Наступного дня Ольга підвелася з ліжка і почала поволі ходити по хаті. У неї з’явився апетит. Угледівши, що дружина вже й на помираючу начебто не схожа, чоловік чи то з горя, чи то з радощів напився. І ввечері, у нетверезому стані чесно зізнався їй у своєму задумі, який оце так зірвався…

Дружина неймовірно обурилася і подала на Михайла позов до суду. Водночас пройшла медичне обстеження. Виявилося, що тіло її було вражене, судячи з усього, великим паразитом солітером, якого й умертвив мухоморовий суп. Тож суд призначив покарання, виходячи з того, що хоча й був замах на життя, але все ж таки він призвів до одужання і зцілення людини. Тож термін ув’язнення був невеликим.

Коли він закінчився, під воротами в’язниці на Михайла з нетерпінням чекала Ольга. Вона простила його. А він був щасливий, щиро розкаявся у зробленому. І почалося у них кілька років тому неймовірно чудове життя, навіть краще, ніж усі двадцять років до цього випадку! Ольга зайнялася йогою і… вряди-годи продовжує по трошечки вживати в їжу мухомори. Почувається чудово. Помолодшала зовні років на двадцять! Хода у неї стала легка, фігура — як у юнки. І жодна людина, побачивши її вперше, ніколи не здогадається, що вона вже на пенсії: більше 35 років цій жінці на вигляд не даси.

Звісно, імена ми героям дали інші. Ну а читачам порада: не надумайтесь повторити експеримент, адже з мухоморами не жартують!