Взимку домашні квіти ніхто не пересаджує, але мені, мабуть, доведеться. Тому що велике дерево толстянки надумалося впасти на мій робочий стіл під вагою своїх гілок разом із горщиком. До речі, у нього є своя історія.
Я вже забула, звідки у мене з’явилася перша гілочка толстянки. Та я тоді й не знала, як вона називається. Гілочка росла собі й росла. Витримала кілька переїздів з квартири на квартиру нашої молодої сім’ї. За три роки перетворилася на солідне гарне деревце. Стояла рослина у великому горщику на великому столі веранди нашого найманого тоді житла. Їй було добре. Але…
Одного лихого осіннього дня, коли ввечері було ще доволі тепло, вночі вихідного дня вдарив сильний мороз. А ми того дня на роботу не поспішали і встали доволі пізно. І, відчувши холод, я одразу згадала про мою толстянку, мерщій вибігла на веранду і… Те, що я побачила, не бачила більше ніколи в житті: моя толстянка…померла. Але… Рослина з останніх сил тягнулася до тепла – всі гілки дерева були не просто повернуті, а вигнуті під кутом 45 градусів у бік теплої кухні! Рослина знала, де тепло! Й вона до нього тягнулася всю ніч. Не дотягнулася…
На жаль, у мене тоді не було фотоапарата, щоб сфотографувати цю трагедію однієї рослини. Не передати, як було гірко на душі від власної непередбачуваності. Але я не викинула рослину! Я обережно пообрізала всі гілочки, на яких листя ще не промерзло наскрізь, поставила їх у водичку і… О, диво! Вони усі прийнялись і стало у мене багато горщиків з толстянкою.
З того часу минуло не багато не мало – 20 років. У мене давно є квартира. І, звісно, толстянка росте у доволі комфортних умовах. Хоча зазначу, що рослина абсолютно невибаглива і до поливу, і до світла (щоправда, не любить літньої спеки). Не так давно з подивом виявила, що заввишки толстянка буває до 50 сантиметрів (моя була вищою!), а живе від 20 до 50 років. Не злічу, скільки разів я відсаджувала й пересаджувала мою толстянку: і знайомим дарувала, і у під’їзді будинку на підвіконня ставила (там її благополучно щоразу крали «добрі» люди»).
Росте толстянка й на моєму робочому столі. Росла. А до Нового року я не встигла обзавестися ялинковими гілками, то начіпляла на толстянкове дерево іграшки, цукерки і «дощик»: свято ж.
Що ви думаєте?! Коли я навідалася на роботу 3-го січня, то з подивом побачила, що моя величезна толстянка нагло впала разом з горщиком, порозкидавши по всьому столу і землю, і іграшки, і «дощик». Напевне їй дуже не сподобалося бути в ролі новорічного дерева… От і думай що хочеш.
Ну що ж, процедура обрізання толстянкових гілок для мене вже звична – ось і стоять аж у кількох банках обрізані гілки з великого дерева і я навіть ще можу порахувати, скільки горщиків під усе це треба придбати…
Цікава історія сталася і з моїм кущем алое. Але про алое – іншим разом.
