Січ Майдану - Форум "Сіверщини"

Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS

Сторінка 1 з 1 1
Модератор форуму: Василь

Січ Майдану

Василь

Дата: Четвер, 23-Січ-14, 18:06 | Повідомлення # 1

Редактор

Група: Головний редактор

Повідомлень: 243

Нагороди: 7

Статус: Відпочиває

Як співає Лявон Вольські з білоруського гурту"Крамбамбуля", "Расєя на всходє ізнов вар'ятєє, Явропу заносіцьто влєва, то вправа". І ні Росії, ні Європі не зрозуміти український Майдан.Росії після Болотної площі, яку розігнали і всізмирилися, не зрозуміти, як після першого розгону жменьки студентів виходять тисячі, а після розгону тисяч - виходять мільйони.

Європі не зрозуміти - чому так багато виходитьна протести українців, і так вперто, так довго, під снігом, проти кийків "Беркуту" стоять за Європу. Он італійці хочуть навпаки - вийти із єврозони. А українці своїми протестами мільйонними дивують європейських ситих
обивателів. Наївні! Хіба ми, українці, вийшли за Європу? Ми вийшли за себе!(
І дзвін Михайлівського Золотоверхого собору лунає над нашими головами,
відновлюючи витоптану безбожниками віру. А без неї гідності не буває.

Як у часи ординців, монастир української церкви рятує протестуючих і не бачить у цьому жодного героїзму. А московська церква натомість устами блудливого митрополита Павла питає - скільки платять студентам. Як каже молодь, відчуйте
різницю!

Бідкаються, що нема єдиного лідера і триголовій опозиції особливої довіри нема. А треба? Уже був один лідер - Ющенко. Що з ним зробили? Лишили самого розбиратися з мільярдами Ахмєтова, проісками "дружби" Путіна і грошовими мішками Юлі та Віті- другого та з "любими друзями", що стали швиденько, за психологією курки, гребти. А ми повернулися до буденних справ, лишивши лідерам, опозиції впорядковувати країну. Не вийшло. Тож досить єдиного лідера, досить сліпої довіри опозиції. Майдан стає самодостатнім.

І Майдан зветься громадянським суспільством. Що значно важливіше і за лідера, і за опозицію. Бо він сам стає опозицією. Світ не розуміє нашого Майдану чи прикидається? Порівняймо нашМайдан з їхніми – не будемо лишень брати ні єгипетську площу Тахір, ні, тим
паче, Тяньаньмень. Хоча і на нашому Майдані пролилася кров, все ж вбивства не є нашими символами… Візьмемо хоча б польську «Солідарність».
Польща Страйки почалися через різке зростання цін – від 30 до 100відсотків. Вимоги страйкарів Любліна були вирішені за три дні, але тоді вони стали вимагати політичних свобод, що отримало широкий розголос у країні. Українка Анна Валентинович запалила свічки в пам’ять про жертв розстрілу демонстрації 1970 року і за це була звільнена з Гданської судноверфі. Саме українка висунула моральні і політичні вимоги, а не «ковбасні». На її захист піднялися робітники, яких очолив електрик Лех Валенса.Влада мусила допустити до страйкарів, які зайняли підприємство,священика – духівника Валенси Хенріка Яблонського. І той відслужив месу на відкритому просторі та освятив хрест, який і став першим меморіалним знаком робітникам, розстріляним комуністами у 1970 році. Образ Богородиці – Чорна Мадонна став символом, який уже не полишав «Солідарність».І все це заявило про ненасильницький характер польської революції. І тут ми бачимо певніперегуки з УПЦ Київського патріархату, яка дійсно у майданні події показала себе національною церквою, рятуючи демонстрантів від побиття, даючи їм місце для сну прямо на підлозі Михайлівського Злотоверхого собору, дзвін- набат якого
скликав киян темної ночі, коли озвірілий «Беркут» йшов на штурм. Так як Папа Римський Іван Павло ІІ був моральним орієнтиром дляпротестувальників і стримуючим фактором для польської влади, так і Патріарх Філарет є моральною опорою для Майдану і застережним сивобородцем для української влади. Через кілька місяців на прохання страйкарів у Гданьську до них прибула група інтелігенції на чолі зТадеушем Мазовецьким, видавцем католицького журналу «Вьєнзь» («Зв’язок»). Він, до речі, після перемоги«Солідарності» стане главою уряду. Утворився зв’язок з інтелігенцією – незалежною від влади, від державного бюджету. Такою інтелігенцією, якої
образливо мало в Україні. Щось тут наводить на аналогію з нашими громадськими діячами, безяких політичний Майдан також би уже припинив існування. Щоправда, наші діячі, виховані на радянських догмах, без стійкої церковної традиції, як у Польщі, часто слабкі для дії мислительної. Проте рух громадського Майдану, попри звинувачення на його адресу від вічно розгубленої партійної опозиції у «проекті
Банкової» (це ще питання – хто є чиїм проектом?), набирає обертів і здобувається на неординарні кроки, які виводять рух протесту із загумінкових партійних кресів. Можливо, саме з тої громадської силинароджується і нова персоналізація влади – не міняти ж одних олігархів (не
наших) на інших олігархів (наших)… Далі аналогії закінчуються, бо коли в Бидгощі поліція побилапротестуючих, то широка хвиля страйків по всій Польщі змусила комуністичну
владу йти на поступки, а в Україні страйк на жаль, не є ефективним засобом.
Хоча б через те, що страйки магазинів, перукарень, кіосків, ринків не вплинуть
серйозно на владу, але підірвуть бізнес якраз прихильників Майдану. А страйкувати підприємства олігархівне стануть, бо люди бояться втратити роботу… Польську «Солідарність» тільки формально можна назватипрофспілковою організацією – насправді вона, за словами одного з її активістів,
стала «громадянським хрестовим походом за національне відродження» Що можна сказати й про наш Народний Рух у1990-і роки і хотілося б сказати про нинішній Майдан. Власне, так уже й сталося.