| Василь | Дата: Неділя, 26-Чер-11, 22:48 | Повідомлення # 1 |
 Редактор
Група: Головний редактор
Повідомлень: 243
Нагороди: 7
Статус: Відпочиває
| Його 330-літній ювілей минулої неділі практично і не помітили. Принаймні, я не знайшов ні публікацій у провідних виданнях, ні телепередач. Видатний ідеолог петровських реформ, зрадник української справи йде в забуття?
Навряд чи -- його внесок у становлення Російської імперії такий великий, що забути не вдасться. Чого вартий один тільки його "Духовний регламент" --своєрідна конституція для церкви того часу. За якою ліквідовувалося патріаршество, що вже свідчить про неканонічність московської церкви.
Киянин, син купця, що рано помер, Еліазар Прокопович виховувався своїм дядьком, людиною небідною. Коли подався навчатися в Італію, перейшов із православія в католицтво, навчався навіть у єзуїтів, а повернувшись додому, повернувся і у православіє. Не знаю, что такі тоді були легкі церковні правила, чи то такий був безпринципний сам Прокопович, який уже вдома прийняв чернечий сан і став Феофаном.
Коли при владі і силі був гетьман Мазепа -- він писав Мазепі панегірики. Коли ж утвердився Петро Перший -- виголосив йому хвальну промову, та й не одну: навіть у Ясси їздив вітати. За що й здобувся на милість навіженого царя: той його ставить ігуменом Братського монастиря (агов, де ви, ревнителі московської канонічності?), а згодом забирає ближче до себе і наказує висвятити у єпископа псковського.
Тут уже Феофан Прокопович інтригами, підкупами розгортається широко і зрештою, стає першим членом Синоду -- того органу незаконного, що замінив собою патріарха. Згаданий "Духовний регламент" утверджував зверхність світської, царської влади над духовною. Що теж не лізе ні в які канонічні ворота. Недарма весь час за життя Феофан Прокопович звинувачувався у "лютеранській єресі" -- його схильність до протестантизму була очевидною.
...Я пригадую як вперше потрапив до єпископа Антонія Масендича, що перейшов до української церкви з московської -- мене тоді вразив портрет Феофана Прокоповича в кабінеті владики. Недоречність його в палаті українського владики була очевидною мені, мирянинові. Але я промовчав, бо не моє то було діло -- повчати владик. Аж згодом Антоній Масендич таки повернувся до московської церкви, виявившися підсадною качкою московських інтриг. І доволі молодим завершив скоропалительно життя на Алтаї. Якби не Феофан -- його, певно, учитель духовний - так би і я того Масендича не згадав. Що один, що другий служили чужій імперії.
|
| |
| |
| Шкурко | Дата: П'ятниця, 01-Лип-11, 15:17 | Повідомлення # 2 |
Група: Редактор
Повідомлень: 188
Нагороди: 4
Статус: Присутній
| Таких, як Прокопович, було немало і до, і після нього. І зараз є багато запитань до УПЦ КП щодо їх конформізму. Адже священники з того ж тіста, що й ми.
А хотілось би, щоб було по-іншому. Краще б згадувати не прокоповичів, а В, Липківського , Патріарха Мстислава(Скрипника), інших подвижників.
|
| |
| |
| Sergen | Дата: Понеділок, 31-Груд-18, 12:12 | Повідомлення # 3 |
Група: Читач
Повідомлень: 36
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
| всякое бывает)
|
| |
| |
