Провокація вдалася: російські телеоператори справно знімали львівську бійку, де було все: і вінки, і постріли, і крики, і перекошені обличчя. Культурний і красивий Львів постав злим і хижим. Що й треба було показати.
Партія регіонів і «Свобода» зіграли в чотири руки. Як по нотах. Натомість ніхто не показав, як у Донецьку топтали червоно-чорний прапор ОУН-УПА. Топтали колишні десантники, які до війни мають такий же стосунок, як і до незалежної України.
Ніхто не акцентував, що у Львові приїжджі з Одеси марковці (того Маркова, якого СБУ часів Ющенка переслідувала за ймовірну причетність до вбивств та антиукраїнської діяльності) хотіли покласти вінки до могил енкаведистів. Тобто йшли вшанувати тих, хто вбивав львів’ян.
А в Чернігові біля кожного червоного прапора на державній установі була міліцейська охорона. Як під час окупації — чужий прапор треба ж охороняти від тубільців. І навіть на школах повісили червоні прапори — а як же із камланнями табачнико-регіоналів про відділення школи від ідеології?!
Публічно, як мешканець Чернігова, дякую тим хлопцям, які все-таки зірвали кілька червоних прапорів! І вимагаю покарання директорів шкіл, керівників установ, які вивісили прапори СРСР — з серпом і молотом. Ще б зі свастикою повісили! А що — теж червоний!
…Мій сусід по дачі (росіянин, до речі) сказав: «З червоними прапорами — то вже зайве!» Чого ж зайве — мета досягнута: люди б’ються за прапори, а не питають про «покращення життя вже сьогодні», про вертолітний майданчик, про Межигір’я, про китайську гречку і ціни на газ…
