Рік і місце його народження невідомі. Доля починає простежуватися з Києво- Могилянської Академії, після закінчення якої він тут же викладає курс риторики "Накопичення риторичних настанов з різними практичними заняттями для вжитку православному українському юнацтву, викладене в Академії Києво- Могилянській в році з 1729 на 1730". Це був благословенний час, коли не існувало грифів на підручниках "Рекомендовано Міністерством освіти". Час московської уніфікації ще не дійшов до Києво-Могилянської Академії і вона, як всі європейські університети, мала певну автономію. Табачники були їй не страшні...

До цього часу треба віднести і вірш Бузановського про гетьмана Богдана Хмельницького, де прославляється "великодушний Хмельницький і істинний Марса нащадок", "вождь із вождів", "наче звірюку якусь шляхту приборкав, розбив". Хоча, як вважає відома дослідниця історії Києво-Могилянської академії Зоя Хижняк, авторство Бузановського орієнтовне. Та все, навіть якщо воно й приписуване, свідчить про високий його освітній рівень.

Указом правлячого Синоду його викликають до Санкт- Петербурга і направляють на пастирську службу у сухопутний шляхетний кадетський корпус. Та душа рветься на рідну Україну, до дорогих православній душі святинь -- з холодного і туманного міста Петра, зведеного на кістках тисяч українських козаків.

Через неповних чотири роки Ігнатій Бузановський повертається додому з правом отримання настоятельського місця в якомусь монастирі на Україні. Це був 1743 рік. Живе в Михайлівському Золотоверхому, не поспішаючи за призначенням і, певно, не рвучися за керівними посадами.

Та 1745 року його призначають ігуменом Максаківського Спасо-Преображенського монастиря, яким керує до січня 1748 року. Тут і помирає. Тут і похований. Його могила, як і поховання інших максаківських ігуменів, швидше за все, поруйнована під час комуністичного заселення ферми в монастир. Але -- хто його знає! Хай но почнуться археологічні розкопки.