Після Києво-Могилянської Академії вчився в університетах Польщі, Литви, Франції і навіть Іспанії. З Києва його забрали до Москви, де 1718 року він вже є чернецем і викладачем Слов’яно-греко-латинської академії.

Та хіба може українська душа довго витримати обридлу Московщину? Близько 1714 року він кидає Московію і живе в київському Пустинно-Миколаївському монастирі (знищений більшовиками). 1719 року за наклепом сотника Ф.Стожка його заарештовують у Батурині – що там робив на руїнах Гетьманщини чернець?

1721 року київський губернатор Голіцин, ставленик Москви, закував у кайдани нашого земляка. І 1730 року його звинувачують у …крадіжці своєї справи з Генеральної військової канцелярії. О, душа козацькая! 1731 року він навіть зумів втекти з-піл московського караулу, але не надовго – 1735 року його вже вислали до Чердинського монастиря В’ятської губернії.

Земляки- могилянці виручили (зокрема, Михайло Фіницький) і 1738 року Іоаким (чернече ім’я) Богомодлевський викладає у В’ятській семінарії грецьку мову, а наступного року – піїтику і риторику. У списку семінарії про нього говорилося:» Бывший иеромонах Іоакім Богомодлевский, который аще уже и престарел и от сидения в железы изможден, однако ж и ныне риторике и пиитике учит, токмо за старостию ненадежен».

Нарешті йому дозволили священнодіяти після довгих років заборони і перевели до Кирило- Бєлозерського монастиря Новгородської єпархії, де він служив з 1745 по 1747 роки. Там, мабуть, і помер, так і не побачивши своєї любої України.