Звісно, ми всі -- поверхаххапайки, але ж, ну, є елементарні можливості (наприклад, інтернет, якщо вже лінь довідники друковані шукати) перевірити своєї припущення перед винесенням їх на газетну полосу.

Автор твердить, що снігурі прилітають до нас аж із Кольського півострова. Та нізвідки вони не прилітають, точніше -- прилітають із найближчого хвойного, а ще точніше -- ялинкового лісу, де й живуть ціле літо. А в другій половині лютого, коли вичерпується в лісі кормова база, перебираються ближче до людей, де є горобина, бруньки починають набиратися соку тощо. Щоправда, є орнітологи, які твердять таки про міграцію снігурів. Тож можна залишити це питання у розділі дискусійного.

Але ж далі, якщо вже автор цитує вірш Олександра Олеся про "жарогрудних снігурів" і не дочитуючи цього ж таки вірша, де йдеться про їх стоголосий хор, твердить як важко побачити двох снігурів одночасно -- то такий підхід є просто елементарною непрофесійністю. До речі, минулого тижня я особисто бачив біля Катерининської церкви одночасно чотирьох снігурів! Треба просто частіше з теплого кабінету на природу виходити, шановний колего!

Також чистою фантазією автора є твердження, що останні роки снігурі до нас не прилітають. Далі йдуть набридливі мантри про глобальне потепління. У садку "Просвіти" ми щороку у сніжні зими бачимо снігурів. Принаймні, ці дві зими вони були.

Висновок? Та він на поверхні -- мало що ми знаємо про природу навколо нас і лінуємося взнати.