Чомусь усі вважали Швецію страшно прихильною до мігрантів. Аж раптом на виборах шведська ультраправа партія "Шведські демократи" взяла 6 відсотків. Сьогодні у Швеції понад 15 відсотків населення -- мігранти. Виявилося, що благополучна країна починає збурюватися проти засилля чужинців. Серед цих іммігрантів налічується найбільше безробітних, котрі живуть за рахунок соціальних допомог. Зрозуміло, що це не до вподоби багатьом місцевим платникам податків. До того ж, великий наплив іммігрантів суттєво збільшив рівень злочинності у, донедавна, тихій миролюбній та процвітаюцій Швеції.
Цю партію обзивають ксенофобами, мало не расистами. Щось таке подібне чути і в Україні щодо партій, які сповідують націоналізм.
Мій добрий приятель -- росіянин твердить:" Мне Бог дал всю землю и я могу жить, где хочу". Еге ж, тільки тоді треба визнати, що на твою землю, у твій сад, у твою квартиру теж має право прийти чужинець. Він же запросто може мотивувати таке загарбництво теж Богом.
Ні, Бог дав кожному народові свою землю. І якщо один народ переміщається на землю іншого народу, то народ осілий має право боронитися від народу прийшлого. Не тільки на виборах, але і зі зброєю в руках. Так, як боронилися українці від москалів, скажімо, у 1920-х роках. Чи як сьогодні бороняться чеченці. І це право -- Божественне.
А до лайливих термінів нам не звикати -- були мазепинцями, бандерівцями, петлюрівцями, побудемо ксенофобами, расистами, ким там ще. Але свою землю маємо оборонити. І свою мову. І свою церкву. І свою культуру. Якщо хочемо лишитися самими собою. Адже Бог створив нас українцями.
